АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2954/2006 Головуючий в інстанції Мозолєвої Т.В.
Доповідач Савченко В.О.
УХВАЛА іменем України
2006 року жовтня «31» дня. Колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду
Луганської області в складі:
головуючого Савченко В. О.,
суддів Яресько А.В.., Карташова О.Ю.
при секретарі Ковальчук Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганськ цивільну справу
за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську
на рішення Первомайського міського суду Луганської області від 28 липня 2006 року
за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську про стягнення страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Первомайського міського суду Луганської області від 28 липня 2006 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську про стягнення страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника, 3 відповідача на користь позивачки стягнуто одноразову допомогу на сім'ю у розмірі 5-річного доходу в сумі 44022,60 грн., щомісячні страхові виплати за період з 07.07.2005 року по 01.03.2006 року 2863,95 одноразову допомогу на утриманця в розмірі річного доходу в сумі 8804,52грн. Суд зобов'язав відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську провести перерахунок суми для нарахування ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з урахуванням пенсії її померлого чоловіка, яку він мав на день смерті. Судом призначено виплату щомісячної страхової суми ПОЗИВАЧЦІ ВІДПОВІДАЧЕМ У розміри 549 грн. 53 коп., починаючі з 01.03.2006 безстрокове, з урахуванням подальших перерахунків відповідно до законодавства України
В апеляційній скарзі відповідач, не погодившись з судовим рішенням, просить його скасувати як постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та відмовити позивачці у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи своєї апеляційної скарги відповідач вказав судом першої інстанції не прийнято до уваги що померлий чоловік позивачки отримував пенсію за віком, яка не може враховуватися при визначенні розміру страхових сум, що призначаються його утриманцям після його смерті.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши їх, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення відповідає повною мірою.
Обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції і свідчать про те, що що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і знаходилася на повному утриманні у нього. Відповідно висновків профпагологічної МСЄК від 707.2005 року смерть чоловіка позивачки наступила у зв*язку з профзахворюванням, що було у останнього при житті, за наявності якого він був визнаний інвалідом 3 групи. Відповідачем призначені страхові виплати позивачці, які визначені виходячи з суми страхових виплат, що отримував ОСОБА_2 при житті.
Колегія суддів вважає що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, прийшов до правильних висновків щодо того що страхові виплати позивачці повинні нараховуватися зі страхових сум та пенсії що отримувалися померлим на день смерті.
Пункт 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вказує на те що у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів. Довідка про розмір пенсії потерпілого входить згідно Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим, затвердженого постановою Правління ФСНВ від 31.01.2002р., також і до переліку документів, які надаються для призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого.
Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "'Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" в разі смерті потерпілого, який сам отримував зазначені страхові виплати і не працював, розмір страхових виплат утриманцям визначається із суми таких виплат померлому і його пенсії. При цьому в зазначених нормативних актах не має прямого посилання на якийсь визначений вид пенсії, тобто законодавчо не встановлено, що в таких випадках зарахуванню підлягає тільки сума пенсії за інвалідністю від трудового каліцтва та профзахворювання.
Посилання відповідача за таких обставин на лист Виконавчої дирекції від 18.05.2004р., згідно якого в зазначених випадках не враховуються пенсії за віком потерпілих в повному обсязі, протирічать діючому законодавству, так як при цьому не буде відбуватися повне відшкодування шкоди особам, які втратили годувальника, адже самому потерпілому суми щомісячних виплат призначалися за мінусом пенсії за інвалідністю. Тому при нарахуванні виплат особам, які мають право на виплати у зв'язку з втратою годувальника, мають враховуватися як страхові виплати, які отримував потерпілий, так і та частка пенсії за віком, яка співпадає з сумою пенсії по інвалідності, яку отримував би потерпілий, якби не погодився на отримання пенсії за віком.
Зазначене витікає із змісту п. 12 та 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".
При цьому апеляційний суд бере до уваги те, що померлий чоловік позивачки був інвалідом 3 групи, пенсії за інвалідністю від трудового каліцтва та профзахворювання до теперішнього часу призначаються та виплачуються органами ПФУ за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджується листом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.11.2004р. А згідно ст. 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при наявності у таких інвалідів трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсія по інвалідності призначається їм у розмірі пенсії за віком.
Оскільки ОСОБА_2 помер у віці 74 років, мав достатній стаж для призначення пенсії за віком, то розмір його пенсії за інвалідністю у всякому разі був би рівним пенсії за віком.
З урахуванням наведено, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що нарахування страхових виплат позивачці повинно проводитися з суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які чоловік позивачки отримував на день смерті.
На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги у повному обсязі про необґрунтованість судового рішення є надуманими, не заслуговують на увагу, приймаючи до уваги наведені вище докази. Вони не спростовують правильних висновків суду і не є підставою для скасування рішення суду.
Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську - відхилити.
Рішення Первомайського міського суду Луганської області від 28 липня грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську про стягнення страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.