УКРАЇНА
Господарський суд
Чернігівської області
14000,м.Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру,20 7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
06 липня 2006р. справа № 12/175
За позовом: Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго» 14000, м. Чернігів, вул. Горького, 40
Відповідач: Житлово –комунальне підприємство Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва 14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13
Про стягнення 15 267 грн. 72 коп.
Суддя Лавриненко Л.М.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:
Від позивача : Скабенок Ю.О.. –довіреність № 29/5400 від 21.11.2005р.;
Від відповідача : Заіка Н.Д. –довіреність №1 від 05.01.2006;
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 14040 грн. 17 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 01.11.2005р. по 18.05.2005, 304 грн. 15 коп. інфляційної складової за період з 01.11.2005 року по 01.06.2006 року, 923 грн. 40 коп. пені за прострочку платежу за період з 01.11.2005 року по 01.06.2006 року, згідно договору на постачання електроенергії № 579 від 27.08.2004р.
Представниками сторін в судовому засіданні подано клопотання про відмову здійснення технічної фіксації судового процесу, яке задоволено судом.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову не заперечує, виникнення заборгованості пояснює тяжким фінансовим становищем та просить суд зменшити розмір пені і інфляційних нарахувань, оскільки електроенергія споживається населенням, яке звільнено від сплати пені , та просить розстрочити виконання рішення суду строком на три роки.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін , дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
27.08.2004р. між сторонами було укладено договір № 579 з додатками на постачання електричної енергії.
Відповідно до умов зазначених договорів позивач взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу електричну енергію, а відповідач оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору.
На виконання умов вищезазначених договорів позивач відпустив відповідачу електроенергії в період з 01.11.2005р. по 18.05.2006р. на суму 19 890 грн. 17 коп, що підтверджується рахунками, які виставлялись позивачем відповідачу на оплату. Кількість відпущеної електроенергії також підтверджується показаннями приладу обліку.
Згідно п. 2.2.5. договору відповідач зобов’язаний був здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію не пізніше перших трьох операційних днів після закінчення розрахункового періоду, встановленого п. 7.3. договору з 11 числа попереднього місяця по 10 число розрахункового місяця включно.
Як свідчать матеріали справи відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав і за спожиту електроенергію в повному обсязі не розрахувався. Заборгованість за спожиту електроенергію за період з 01.11.2005р. по 18.05.2006р. становить 14 040 грн. 17 коп., що підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 01.06.2006 року, який підписано сторонами.
Позивач просить стягнути з відповідача 304 грн. 15 коп. інфляційної складової в розмірі встановленого індексу інфляції за період прострочення сплати заборгованості з 01.11.2005 року по 01.06.2006 року.
Враховуючи, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахування індексу інфляції за весь час прострочки і матеріалами справи підтверджується прострочка виконання зобов”язання, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційної складової в розмірі встановленого індексу інфляції в сумі 304 грн. 15 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством суду надано право зменшувати лише розмір штрафних санкцій. Інфляційні нарахування не відносяться до штрафних санкцій.
Позивач просить стягнути також з відповідача пеню в сумі 923 грн. 40 коп. за прострочку оплати спожитої електроенергії за період з 01.11.2005 року по 01.06.2006 року.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у Договорі.
Пунктом 4.2.1. договору від 27.08.04р. передбачено, що за прострочку оплати спожитої електроенергії відповідач за кожну прострочену добу по дату проведення оплати, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочка оплати відповідачем спожитої електроенергії, а тому позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 923 грн. 40 коп. за період прострочки з 01.11.2005 року по 01.06.2006 року.
Враховуючи ,що відповідачем електроенергія отримувалась для населення, яке проживає в гуртожитках , а заборгованість виникла у зв”язку з несвоєчасною оплатою населенням спожитої електроенергії , і в свою чергу населення звільнене від відповідальності за несвоєчасну оплату комунальних послуг ,суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 80 %.
Таким чином пеня підлягає стягненню в сумі 184 грн 68 коп.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, за спожиту електроенергію своєчасно в повній сумі не розрахувався, і вимоги позивача не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 14040грн. 17 коп.., інфляційної складової в сумі 304 грн. 15 коп. та пені в сумі 184 грн.68 коп., в решті позову відмовити.
Оскільки спір виник з вини відповідача , то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держмита в сумі 152грн. 68 коп.. та витрати в сумі 118 грн. за інформаційно –технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки суд має право у виняткових випадках надати відстрочку або розстрочку виконання рішення суду при наявності обставин , які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду. Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують неможливість виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити частково .
2. Стягнути з Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва, 14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (р/р № 26001160 в Чернігівській філії АБ “Сінтез”, МФО 353326, код 05388658) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії “Чернігівобленерго”, 14000 м. Чернігів, вул. Горького, 40 (поточний рахунок із спеціальним режимом використання № 26033333830356 в Чернігівському центральному відділенні ПІБ, МФО 353456, код 22826333) 14 040 грн. 17 коп.. заборгованості за активну електроенергію.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
3. Стягнути з Житлово-комунального підприємства Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва . 14013, м. Чернігів, вул. Лизогуба, 13 (р/р № 26001160 в Чернігівській філії АБ “Сінтез”, МФО 353326, код 05388658) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії “Чернігівобленерго”, 14000 м. Чернігів, вул. Горького, 40 ( розрахунковий рахунок № 26006001000005 в Чернігівській філії ВАТ Банк “БІГ Енергія”, МФО 353508, код 22815333) 304 грн 15 коп інфляційної складової, 184 грн. 68 коп. пені, 152 грн. 68 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. В решті позову відмовити.
Суддя Л.М. Лавриненко