Справа № 2-7724/11 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л.В.

Провадження № 22-ц/773/466/13 Категорія:25 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Овсієнка А.А., Федонюк С.Ю.

при секретарі Черняк О.В.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою відповідача Приватного акціонерного товариства (далі по тексту ПрАТ) «Українська пожежно-страхова компанія» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

Заочним рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в користь ОСОБА_2 вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 36741, 75 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подав апеляційну скаргу, в якій покликається на незаконність рішення суду із - за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові по суті заявлених позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції представник позивача просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча позивач був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання судової повістки. І оскільки про причини неявки суд не повідомляв, про відкладення розгляду справи не клопотав, то у відповідності з вимогами ст.305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін із таких мотивів.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль під керуванням ОСОБА_4 був застрахований в «Українській пожежно-страховій компанії» відповідно до Полісу № ВЕ/5908001 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за умовами якого страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, в межах визначеного договором ліміту відповідальності за мінусом франшизи, покладається на страхову компанію. Враховуючи розмір завданої шкоди автомобілю належного позивачу ОСОБА_2, який не перевищує ліміт страхової відповідальності, суд прийшов до висновку про підставність заявлених позивачем вимог щодо стягнення страхового відшкодування.

Зазначені висновки, узгоджуються із нормами матеріального та процесуального права, ґрунтуються на об'єктивно, повно та всебічно досліджених судом доказах в їх сукупності, яким, в свою чергу, дана належна правова оцінка.

Установлено, що 17 листопада 2010 року о 14 год. 30 хв. ОСОБА_4, діючи із порушенням вимог п. 11.4 ПДР України, керуючи транспортним засобом «МАН 19.414» д.н. НОМЕР_1 у с. Підгайці, Луцького району виконував маневр розвороту, і не переконавшись, що це буде безпечно, не дав дорогу автомобілю «Мерседес» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, унаслідок чого, автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Вказані обставини підтверджені копією постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 січня 2011 року, яка набрала законної сили.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес» д.н. НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, відповідно до звіту № 006-11-10 спеціаліста автотоварознавця по визначенню вартості матеріального збитку від 22.11.2010 року складає 37741, 75 грн. (а.с. 12-22).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У зв'язку з наведеним, у всіх випадках пред'явлення позову про відшкодування шкоди до володільця наземного транспортного засобу судам слід обов'язково з'ясовувати те, чи була застрахована в установленому законом порядку його відповідальність полісом обов'язкового страхування на момент завдання шкоди.

Так, судом було з'ясовано, що цивільно-правова відповідальність власником автомобіля «МАН 19.414» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_8 була забезпечена «Українською пожежно-страховою компанією» за полісом № ВЕ/5908001, тип договору 1, відповідно до якого, страхова компанія, у разі настання страхового випадку, зобов'язується відшкодувати майнову шкоду в межах 50000 грн., заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди за участю вищевказаного транспортного засобу. Строк дії вказаного полісу - з 00:00 годин 26.09.2010 року по 25.09.2011 року включно. Тобто на момент скоєння дорожньо-транспортної події, поліс був чинний, і вказана дорожньо-транспортна подія є страховим випадком (а.с. 6).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави дійти висновку, що шкода заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди застрахованим автомобілем, повинна бути відшкодована страховиком.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що сума спричиненої позивачу шкоди не перевищує ліміт відповідальності, встановлений страховим полісом, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення страхового відшкодування за мінусом франшизи в розмірі 36741, 75 грн.

Покликання апелянта на добровільне зобов'язання ОСОБА_4 по відшкодуванню завданої шкоди, згідно письмової розписки від 22.11.2010 року не заслуговують на увагу, оскільки являються власною інтерпретацією відповідачем її змісту, у якій зазначено, що ОСОБА_4 взяв на себе зобов'язання по сплаті різниці у разі недостатності страхової виплати, однак жодних дій щодо сплати таких коштів не вчиняв, а сума спричиненої шкоди не перевищує ліміт відповідальності, встановлений страховим полісом.

Керуючись формальною логікою та виходячи із існуючої практики, до технічних помилок необхідно віднести явні граматичні помилки, описки, неправильне зазначення найменувань, імен, цифр тощо. Сам термін передбачає випадковий характер таких помилок при відсутності умислу з боку особи, що допустила таку помилку. За наявності ідентичності марки автомобіля та реєстраційного номера, розбіжності у номері кузова автомобіля «Мерседес» д.н. НОМЕР_2, зазначені у звітах № 006-11-10 та № 008-12-10 є технічними помилками, що підтвердив у листі спеціаліст автотоварознавець ОСОБА_9 (а.с. 88). З огляду на це, доводи апеляційної скарги про надання позивачем неправдивих відомостей страховій компанії є безпідставними.

Ст. 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», яка визначає порядок відшкодування шкоди у зв'язку з фізичним знищенням транспортного засобу і на яку покликається апелянт введена в дію Законом України від 05.07.2012 року № 5090-1V, тому не може бути застосована до спірних правовідносин.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 жовтня 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді