ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2013 р. Справа № 10/Б-1287

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Галушко Н.А., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участі арбітражного керуючого Брикси А.О., представників кредиторів: Клаптюк В.А., Куліковської-Бойчук Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2013 року у справі №10/Б-1287 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Київ»

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Тернопільської області (суддя Півторак М.Є.) постановою від 15 січня 2013 року по справі №10/Б-1287 визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Київ» та увів ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначив арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича, якого зобов'язав вчинити відповідні дії, а також відхилив клопотання комітету кредиторів про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Опанасенка Віталія Юрійовича.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» звернулось із апеляційною скаргою, просить змінити постанову господарського суду Львівської області від 15 січня 2013 року у справі №10/Б-1287 у частині призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Брикси Андрія Олеговича та прийняти нове рішення, яким ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Київ», призначити арбітражного керуючого Опанасенка Віталія Юрійовича.

Вважає, що постановляючи оскаржене судове рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, коли не прийняв до уваги рішення комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Київ» від 23 жовтня 2012 року, оформлене протоколом № 9, яким запропоновано для призначення ліквідатором банкрута кандидатуру арбітражного керуючого Опанасенка Віталія Юрійовича.

В обґрунтування посилається на ст.ст. 16, 17, 24 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) та на ст.ст. 26, 40 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній з 19 січня 2013 року).

Арбітражний керуючий Брикса А.О. надав відзив, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки така необґрунтована, а постанову господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2013 року залишити без змін.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 02 квітня 2013 року у склад колегії замість судді Кордюк Г.Т., яка перебуває у відпустці, уведено суддю Галушко Н.А.

Про розгляд справи учасникам провадження у справі про банкрутство повідомлено належним чином.

У судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить задовольнити.

Представник апеляційну скаргу заперечив, оскаржену постанову господарського суду Тернопільської області вважає законною і обґрунтованою, просить залишити без змін.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», матеріали справи №10/Б-1287 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Київ», заслухав пояснення представників кредиторів і арбітражного керуючого, перевірив законність і обгрунтованість постанови господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2013 року у повному обсязі, та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За змістом ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

З огляду на предмет оскарження Львівський апеляційний господарський суд застосовує положення закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла до 19 січня 2013 року.

За змістом статті 1 Закону банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно матеріалів справи провадження у справі № 10/Б-1287 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" порушене ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23 листопада 2010 року на загальних підставах, визначених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 07 грудня 2010 року суд першої інстанції увів судову процедуру розпорядження майном та розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича (т.1, а.с.24-26).

Реєстр вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" затверджено ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20 квітня 2011 року, а саме визначено, що кредитором першої черги є публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" з сумою вимог 2 639 904,87 грн.; кредиторами четвертої черги є товариство з обмеженою відповідальністю "Терфіш" з сумою вимог 305 807,31 грн. та публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" з сумою вимог 19 947 040,56 грн.; кредитором шостої черги теж є публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" з сумою вимог 97 717,33 грн. Загальна сума грошових вимог конкурсних кредиторів до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" становить 22 990 470,07 грн. (т.2, а.с.44,45).

Арбітражний керуючий Брикса А.О. 16 травня 2011 року подав суду першої інстанції протокол № 1 загальних зборів кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" від 29 квітня 2011 року, згідно з яким загальні збори кредиторів одностайно обрали комітет кредиторів у складі представників публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" і товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" (т.2, а.с.64,65).

Комітет кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" на своєму засіданні 26 травня 2011 року обрав головою комітету кредиторів представника публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", про що й зазначено у протоколі № 1 від 26 травня 2011 року (т.2., а.с.65).

Упродовж травня 2011 року - серпня 2012 року комітет кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" не приймав рішень щодо уведення наступних судових процедур банкрутства. Натомість 21 грудня 2011 року комітет кредиторів більшістю голосів прийняв рішення звернутись до господарського суду Тернопільської області з клопотанням про припинення повноважень розпорядника майна Брикси А.О. та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю.

Господарський суду Тернопільської області ухвалою від 21 лютого 2012 року відхилив клопотання комітету кредиторів про дострокове припинення повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Брикси А.О. Ухвала переглядалась апеляційною та касаційною інстанціями й залишена без змін.

25 жовтня 2012 року розпорядник майна боржника повідомив господарський суд Тернопільської області, що 23 жовтня 2012 року відбулось засідання комітету кредиторів, який прийняв рішення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури й надав протокол № 9 засідання комітету кредиторів від 23 жовтня 2012 року (т.4, а.с.5-7). Також голова комітету кредиторів (представник публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк») 27 листопада 2012 року подав місцевому господарському суду протокол № 9 засідання комітету кредиторів від 23 жовтня 2012 року та клопотання про уведення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута Опанасенка Віталія Юрійовича (т.4, а.с.9-11). Окрім того, в матеріалах справи міститься заява товариства з обмеженою відповідальністю "Терфіш" призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бриксу А.О. (т.4, а.с.8).

Арбітражні керуючі Опанасенко В.Ю. та Брикса А.О. подали суду першої інстанції заяви про участь у справі та інформацію про свою діяльність (т.4, а.с.17-20, 26-27).

Із змісту протоколу № 9 засідання комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" від 23 жовтня 2012 року слідує, що комітет кредиторів заслухав інформацію арбітражного керуючого Брикси А.О. та більшістю голосів вирішив звернутись до господарського суду Тернопільської області з клопотанням визнати банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ", увести ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю. Запропонована одним із кредиторів для призначення ліквідатором банкрута кандидатура арбітражного керуючого Брикси А.О. не набрала більшості голосів.

Попередньо на засіданні комітету кредиторів, що відбулось 18 вересня 2012 року, арбітражний керуючий Брикса А.О. надав комітету кредиторів звіт про виконану роботу та про фінансовий стан боржника, про що вказано у протоколі № 8 засідання комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" (т.3, а.с. 142,143).

Крім того, розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Брикса А.О. 24 грудня 2012 року додатково надав суду інформацію за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника за період з 01 січня 2009 року до 01 жовтня 2012 року.

За змістом наданих документів товариство упродовж 2009-2012 років господарської діяльності не проводить. До порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 15 вересня 2009 року повернуло колишньому учаснику товариства майно - приміщення площею 1267,1 кв. м. за адресою м. Тернопіль, вул. Київська, 10. Станом на грудень 2012 року вартість активів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" становить 25500,00 грн. Натомість згідно із реєстром вимог кредиторів загальна сума грошових вимог конкурсних кредиторів до товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" становить 22 990 470,07 грн. і ці вимоги не погашено. Отже, майна товариства є недостатньо для здійснення господарської діяльності та проведення розрахунків з кредиторами. Пропозиції щодо санації боржника чи укладення мирової угоди суду не надано.

Виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону господарський суд Тернопільської області правомірно дійшов висновку про неспроможність товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" виконати свої грошові зобов'язання і відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури і визнав товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" банкрутом та увів ліквідаційну процедуру.

Щодо призначення ліквідатора банкрута.

Статтею 3-1 Закону установлено, що арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. Арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів. До призначення арбітражним керуючим особа має подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

За змістом ст.ст. 17, 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Тобто, комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури ліквідатора банкрута. При цьому кандидатура ліквідатора банкрута може бути запропонована будь-ким із кредиторів, у тому числі ліквідатором може бути запропоновано й особу, яка раніше виконувала повноваження розпорядника майна. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією боржника.

Вирішуючи питання про призначення ліквідатора банкрута суд першої інстанції розглянув окремо кожну із двох кандидатур арбітражних керуючих (Опанасенка Віталія Юрійовича та Брикси Андрія Олеговича), запропонованих для призначення ліквідатором банкрута. Суд вирішив призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича, (жителя м. Тернопіль вул. Острозького, 60 кв. 17, Ліцензія серії АВ № 592936 від 24.10.2011 року, видана Державним департаментом з питань банкрутства), який виконував повноваження розпорядника майна боржника. Суд врахував освіту (в тому числі й вищу юридичну), досвід ліцензійної діяльності та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки ліквідатора банкрута у конкретній справі та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки. Суд прийняв до уваги й місце проживання арбітражного керуючого Брикси А.О. (м. Тернопіль), що з огляду на місце знаходження банкрута (м. Тернопіль) дає можливість оперативно та без порушень строків визначених законодавством провести ліквідаційну процедуру; з метою заощадження коштів на проведення ліквідаційної процедури; економії часу та витрат пов'язаних з відрядженням на проведення засідання комітету кредиторів.

Окрім того, суд першої інстанції констатував, що кандидатура арбітражного керуючого Брикси А.О. відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", такий не є заінтересованого особою стосовно боржника і кредиторів, не здійснював раніше управління боржником, не має судимості за вчинення корисливих злочинів, йому не заборонено займатись цим видом діяльності, і місце постійного проживання арбітражного керуючого є м. Тернопіль, що дає можливість арбітражному керуючому виконувати належним чином свої обов'язки за місцезнаходженням банкрута.

Суд першої інстанції відхилив кандидатуру арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю. з огляду на його місце проживання (м. Хмельницький) та відсутність відомостей про наявність у нього матеріальних та технічних можливостей належним чином виконувати передбачені законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обов'язки ліквідатора банкрута у даній справі. Зокрема, з дня свого призначення належно виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника, повноваження керівника боржника; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, вживати заходів по забезпеченню його збереження, діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

У постанові суд першої інстанції вказав, що враховує вимоги Закону про банкрутство та правову позицію Вищого господарського суду України про те, що право вибору кандидатури розпорядника майна, ліквідатора належить господарському суду і остаточне рішення стосовно тієї чи іншої кандидатури приймає господарський суд за результатами розгляду поданих кандидатур, в тому числі і щодо запропонованих кредиторами.

Слід зазначити й те, що в матеріалах справи відсутні відомості про освіту арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю., наявність матеріальних і технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі.

Таким чином, господарський суд першої інстанції з дотриманням приписів ст.ст. 3-1, 16, 17, 24 Закону та у відповідності до п.п. 63, 64 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 "Про судову практику у справах про банкрутство" розглянув запропоновані кандидатури двох арбітражних керуючих, обґрунтував своє рішення про призначення ліквідатором банкрута Брикси А.О. й відхилення кандидатури арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю.

Відносно ж рішення комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" від 23 жовтня 2012 року (протокол №9), в тому числі й про погодження кандидатури арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю. для призначення ліквідатором банкрута, суд апеляційної інстанції погоджується із твердженням скаржника, що прийняття такого рішення відноситься до компетенції комітету кредиторів.

Проте виходячи з положень ст.ст. 17, 24 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» кандидатура ліквідатора банкрута може бути запропонована будь-ким із кредиторів, у тому числі ліквідатором може бути запропоновано й особу, яка раніше виконувала повноваження розпорядника майна. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна.

Тобто, остаточне рішення щодо призначення ліквідатора банкрута приймає господарський суд виходячи із встановлених фактичних обставин справи. Комітет кредиторів пропонує господарському суду кандидатуру арбітражного керуючого, а не зобов'язує суд призначити саме запропоновану комітетом кредиторів кандидатуру арбітражного керуючого.

Статтею 16 Закону визначено порядок проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів, склад та їх компетенцію. Установлено, що до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори.

Правомірність рішення комітету кредиторів рішення комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Київ" від 23 жовтня 2012 року (протокол №9) та прийняття його з дотриманням вимог ст. 16 Закону не оспорюється. Разом з тим суд апеляційної інстанції констатує, що за рішення про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю. голосував лише один кредитор ПАТ «Укрсоцбанк», який має переважну кількість голосів у комітеті кредиторів в порівнянні із кількістю голосів двох інших членів комітету кредиторів, які вважають, що арбітражний керуючий Брикса А.О. належно виконував повноваження розпорядника майна боржника і має всі законні підстави та можливості ефективно виконувати повноваження ліквідатора банкрута у даній справі.

У згаданому протоколі комітету кредиторів не наведено обґрунтувань чому голова комітету кредиторів ПАТ «Укрсоцбанк» заперечує кандидатуру арбітражного керуючого Брикси А.О. і підтримує кандидатуру арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю. Таких обґрунтувань не наведено й в апеляційній скарзі. Як пояснив апеляційному суду представник скаржника, арбітражний керуючий Брикса А.О. неналежно виконував повноваження розпорядника майна боржника, не вжив заходів щодо повернення безпідставно відчудженого майна боржника.

Однак із матеріалів справи слідує, що 21 грудня 2011 року комітет кредиторів більшістю голосів прийняв рішення звернутись до господарського суду Тернопільської області з клопотанням про припинення повноважень розпорядника майна Брикси А.О. та призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Опанасенка В.Ю. (протокол № 5). Пропозицію про це вніс представник ПАТ «Укрсоцбанк», який за неї й проголосував і надав суду першої інстанції пояснення з цього приводу (т.3., а.с.12, 16-18). Із змісту пояснень випливає, що розпорядник майна боржника не вжив заходи для захисту майна боржника, яке передане за рішенням суду, та не вжив заходи для погашення вимог кредиторів.

Господарський суду Тернопільської області ухвалою від 21 лютого 2012 року відхилив клопотання комітету кредиторів про дострокове припинення повноважень розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Брикси А.О. Місцевий суд встановив, що факт невиконання цим розпорядником майна своїх повноважень не доведений, оскільки твердження про необхідність збереження та повернення від третіх осіб майна боржника, стосуються майна боржника, яке було відчужено за рішенням суду ще у 2009 році - до порушення провадження у даній справі. Інші ж члени комітету кредиторів за заміну розпорядника майна не голосували. Наявні ж в справі протоколи засідань комітету кредиторів та інші додані у справі документи спростовують доводи ПАТ «Укрсоцбанк» та свідчать про належне виконання арбітражним керуючим Бриксою А.О. повноважень розпорядником майна боржника, в тому числі щодо виявлення та збереження майна боржника.

Ухвала переглядалась апеляційною та касаційною інстанціями й залишена без змін.

Вищий господарський суд України у постанові від 10 жовтня 2012 року в даній справі залишаючи без змін судові рішення першої і апеляційної інстанцій, констатував, що повноваження щодо витребування майна від третіх осіб, заперечення правомірності такого відчуження, заперечення правомірності укладення угод, а також відмова від їх виконання відноситься до повноважень керуючого санацією або ліквідатора, у відповідних випадках (ч.ч. 10, 11 ст. 17, ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство). А тому нормами Закону про банкрутство на розпорядника майна не покладаються обов'язок виконувати дії щодо оспорювання угод з відчуження майна боржника, заперечення відчуження або витребування цього майна від третіх осіб, якщо відповідні правочини відбулись до порушення справи про банкрутство цього боржника. Виходячи з цього, невиконання розпорядником відповідних дій не є підставою стверджувати про невиконання ним повноважень, які на нього не покладені законом, а також для припинення його повноважень у справі за цих підстав. При цьому, касаційний суд наголосив на тому, що як встановили суди попередніх інстанцій, відчуження частини майна боржника, проти якого (відчуження) заперечує Банк, відбулось за рішенням суду, що не скасовано та набрало законної сили (т. 3 а.с. 19-22).

Львівський апеляційний господарський суд наголошує, що в силу вищеназваних положеньзакону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" остаточно питання про призначення ліквідатора банкрута розглядає та вирішує господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство.

Таким чином, оскаржена постанова в частині призначення арбітражного керуючого Брикси А.О. ліквідатором банкрута теж прийнята з дотриманням вимог закону та з урахуванням фактичних обставин справи.

У матеріалах справи відсутні і скаржником не наведені інші докази на підтвердження незаконності оскарженої постанови. Доводи апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у постанові господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2013 року.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Львівський апеляційний господарський суд у повному обсязі перевірив законність і обґрунтованість оскарженої постанови та вважає, що така ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі дослідження усіх матеріалів справи. Скаржник належними і допустимими доказами не спростував висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Львівський апеляційний господарський суд залишає без змін постанову господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2013 року у справі №10/Б-1287.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову господарського суду Тернопільської області від 15 січня 2013 року у справі №10/Б-1287 залишити без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.