ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" квітня 2013 р. Справа № 926/112/13-г

За позовом Фізичної особи-підприємця Нікіфорець Павліни Георгіївни

до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Старчук Василя Тодоровича

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вивезенням товару - 78734,67 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дарчук О.І.

Представники:

від позивача - Нікіфорець П.Г., Дронь О.І. - представник (довіреність від 23.01.2013 року), Пилип І.Д. - представник (довіреність від 15.03.2013 року)

від відповідача 1 - Єзерська А.О. - представник (довіреність № 331 від 12.02.2013 року)

від відповідача 2 - Єзерська А.О. - представник (довіреність № 330 від 12.02.2013 року)

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Нікіфорець Павліна Георгіївна звернулась з позовом до фізичної особи-підприємця Старчук Людмили Михайлівни та фізичної особи-підприємця Старчук Василя Тодоровича про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вивезенням товару у сумі 78734,67 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі свідоцтва № 040621 від 27.06.2000 року здійснював підприємницьку діяльність пов'язану з реалізацією продуктів харчування. Позивач вказує, що 18.01.2005 року між ним та відповідачем 1 було укладено договір оренди торгового павільйону № 5 площею 18,0 кв.м. на території ринку «Фортуна» по вул. Калинівській 43 в м. Чернівці, який припинив свою дію 01.06.2005 року. Далі позивач зазначає, що 12.09.2005 року без його відома та письмового попередження відповідачі відчинили торговий павільйон № 5 на території ринку «Фортуна» по вул. Калинівській 43 в м. Чернівці та перенесли весь товар, документи, особисті речі в інший контейнер, який також знаходився на мікроринку «Фортуна», який закрили та опломбували. Позивач стверджує, що вилучення товару та речей було здійснено у складі комісії, яку організували відповідачі, а саме: Старчук Л.М., Романюк В.Г., Гаврилюк В.М., Ковуля В.С., Чорней В.М., Сувейко П.К. Позивач вказує, що 01.07.2006 року ДІМ Садгірського РВУМВСУ в Чернівецькій області було складено протокол огляду місця події та описано товар по 31 позиції, який знаходився в металевому контейнері на мікроринку «Фортуна», а після огляду місця події та опису товару, власником якого вказано Старчука В.Т., нічого з контейнеру не було вилучено і товар залишився в металевому контейнері, як камері схову. Позивач стверджує, що неодноразово звертався до Садгірського РВУМВСУ в Чернівецькій області, а також до Садгірського районного суду м. Чернівці із заявами про порушення кримінальної справи відносно відповідачів. Позивач зазначає, що відповідно до вироку Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.11.2009 року, який залишений без змін 23.02.2010 року ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області, Старчук Л.М. та Старчук В.Т. були виправдані по ст. 356 КК України за недоведеністю їх участі у скоєнні злочину, а цивільний позов залишено без розгляду. Позивач вказує, що ні в процесі огляду товару, ні в подальшому, коли в Садгірському районному суді м. Чернівці слухалася кримінальна справа, відповідачі товар не повернули, завдану шкоду добровільно не відшкодували та пояснили, що в процесі реконструкції мікроринку «Фортуна» товар вивезений за межі ринку і місцезнаходження товару не повідомили. Таким чином, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду у сумі 28734,67 грн., яка складається з кількості вивезеного товару, цін товару на даний час та торгової надбавки 30 %, а також просить суд стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у сумі 50000,00 грн., оскільки відповідачі позбавили позивача можливості продати своєчасно свій товар і отримати кошти.

13 лютого 2013 року відповідачами подано до суду відзив на позов, в якому останні зазначають, що вважають позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки факти викладені позивачем в позові були предметом неодноразових перевірок правоохоронних органів, в результаті яких останньому надавались відповіді про безпідставність обвинувачень та виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи. Відповідачі стверджують, що позивач також звертався із скаргою в порядку ст. 27 КПК України про порушення кримінальної справи за самоуправні дії відповідачів, однак вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 17.11.2009 року, який залишений без змін 23.02.2010 року ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області, встановлено, що позивачем не доведено участі відповідачів у вчинені злочину, у зв'язку з чим відповідачі були виправдані.

29 березня 2013 року представник позивача подав суду доповнення до позовної заяви, в яких підтримав обґрунтування позовних вимог, які викладені у позові та просить суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Беручи до уваги клопотання сторін, враховуючи особливості розгляду спору, зважаючи на неявку сторін у судове засідання та необхідність витребування у відповідача 1 додаткових доказів по справі, а також, для всебічного, повного розгляду всіх обставин у сукупності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд ухвалою від 29 березня 2013 року продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Позивач й відповідачі є суб'єктами підприємницької діяльності, а тому спір між цими особами є господарським і підвідомчій господарському суду.

18 січня 2005 року між фізичною особою-підприємцем Старчук Людмилою Михайлівною та фізичною особою-підприємцем Нікіфорець Павліною Георгіївною було укладено договір піднайму (оренди) торгового павільйону, згідно якого та на підставі акту приймання-передачі торговельного місця № 5 відповідач 1 передав, а позивач прийняв в піднайом (оренду) торговий павільйон загальною площею 18 кв.м., який розміщений на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, для здійснення господарської діяльності.

Вказаний договір припинив свою дію 01 червня 2005 року.

Відповідач 1 неодноразово повідомляв позивача про припинення дії вказаного договору та про звільнення орендованого торгового павільйону. Однак, позивачем вказані повідомлення були проігноровані, торговий павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м., який розміщений на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, від свого майна позивач не звільнив, перешкоджаючи відповідачу 1 реалізовувати своє право розпорядження цим торговим павільйоном.

Оскільки повідомлення відповідача 1 про припинення дії договору та про звільнення орендованого торгового павільйону позивачем були проігноровані, 12 вересня 2005 року комісією у складі Старчук Л.М., Романюк В.Г., Гаврилюк В.М., Кавуля В.С. у присутності понятих Чорней В.М., Сувейко П.К. було проведено виїмку товару, який знаходився в торговому павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, здійснено його опис, а також переміщено товар в камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна", що зафіксовано актом виїмки речей від 12.09.2005 року, що підтверджується неодноразовими перевірками прокуратури та працівників міліції, та про що неодноразово було письмово повідомлено позивача.

Дані обставини встановлені вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2009 року у кримінальній справі за скаргою Нікіфорець Павліни Георгіївни в порядку ст. 27 КПК України про обвинувачення Старчук Людмили Михайлівни та Старчук Василя Тодоровича в скоєні злочину передбаченого ст. 356 КК України, а також ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 лютого 2010 року, якою вказаний вирок залишено в силі, та які набрали законної сили, а тому є преюдиційними відповідно до вимог ст. 35 ГПК України і не потребують доказування в даній справі.

Також, вказаним вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 17 листопада 2009 року встановлено, що вина Старчук Людмили Михайлівни та Старчук Василя Тодоровича, в скоєні ними злочину передбаченого ст. 356 КК України (самоуправство), в судовому засіданні Нікіфорець Павліною Георгіївною не доведена, а тому означеним вироком Старчук Людмила Михайлівна та Старчук Василь Тодорович по пред'явленому звинуваченню за ст. 356 КК України, за недоведеністю їх участі у скоєні злочину виправдані, а поданий Нікіфорець Павліною Георгіївною цивільний позов на суму 550615,25 грн. матеріальної шкоди та 50000,00 грн. моральної шкоди залишено без розгляду.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Позивач, не звільняючи протягом тривалого часу торговий павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, яким розпоряджається відповідач 1, позбавляла останнього можливості здійснювати підприємницьку діяльність з використанням зазначеного павільйону, чим порушувала його право на підприємницьку діяльність, закріплене ст. 44 Конституції України, та перешкоджала відповідачу 1 в повному обсязі реалізовувати право розпорядження вказаним торговим павільйоном.

За таких обставин, суд не вбачає порушення чинного законодавства в діях відповідача 1, які виразилися у проведенні комісією у складі Старчук Л.М., Романюк В.Г., Гаврилюк В.М., Кавуля В.С. у присутності понятих Чорней В.М., Сувейко П.К. виїмки та опису товару позивача, який знаходився в торговому павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, а також переміщення вказаного товару в камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна", що зафіксовано актом виїмки речей від 12.09.2005 року.

Наявними у справі доказами також підтверджується відсутність у діях відповідачів щодо виїмки та опису товару позивача, який знаходився в торговому павільйон № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці, а також переміщення вказаного товару в камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна" ознак дій, караних у кримінальному порядку.

Також, як установлено у справі, відповідачем 1 після виїмки, опису товару та переміщення товару позивача в камеру схову, останнього було повідомлено про необхідність звільнення камери схову та отримання належного йому майна, однак позивач будь-яких заслуговуючих на увагу доводів, які перешкоджали йому отримати майно, у судовому засіданні не навів.

Слід зауважити, що позивач також не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать, що він звертався до відповідачів щодо повернення належного йому майна, яке знаходилося в торговому павільйоні № 5 загальною площею 18 кв.м. на території ринку „Фортуна", що по вул. Калинівській, 43 в м. Чернівці та було вилучене, описане, а також переміщене в камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна".

У справі слід зазначити, що звільнивши належне позивачу майно, відповідач 1 вжила обачних заходів для збереження цього майна, помістивши його у камеру схову на території цього ж ринку „Фортуна", а також повідомила позивача про необхідність його отримання.

При цьому, чинне законодавство не встановлює критеріїв дій, які повинна вчинити особа для збереження чужого майна, відтак, суд виходить з того, що зазначені дії відповідача 1 були необхідними і достатніми для збереження майна позивача.

Так, ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду і передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ч. 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та з вищевикладеного, позивач не довів належними, допустимими та беззаперечними доказами вини відповідачів у заподіянні йому матеріальної шкоди, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у сумі 28734,67 грн.

При цьому, суд також не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів моральної шкоди у сумі 50000,00 грн., оскільки вона є похідною від позовної вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні якої суд відмовляє за недоведеністю.

У зв'язку з відсутністю підстав для стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, суд не оцінює доведеність позивачем її розміру.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 11 квітня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 16 квітня 2013 року.

Суддя О.С. Тинок