КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа№ 3/137-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Кунцевич С.В., дов. від 27.03.12,

від відповідача не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.13 (дата підписання - 23.01.13)

у справі №3/137-12 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзфедерація"

до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство"

про стягнення 82781,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсоюзфедерація" (далі - позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" (далі - відповідач) про стягнення 82781,29 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 63000,00 грн. основного боргу, 2367,67 грн. пені, 1398,08 грн. 3% річних та 1335,32 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.01.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, визнати неукладеним та недійсним договір поставки від 12.12.11 №12/12-11. Вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки у договорі сторони не визначили чітко його строк, то є підстави визнання договору поставки від 12.12.11 №12/12-11 неукладеним та недійсним.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.13 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 03.04.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 04.03.13) відповідачу - 07.03.13 та позивачу - 12.03.13, долучені до матеріалів справи.

03.04.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду: відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з очікуванням довідки з Державної казначейської служби України про надходження судового збору до Державного бюджету України за подання апеляційної скарги; позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.13 розгляд апеляційної скарги відкладено на 17.04.13.

16.04.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги для надання доказів зарахування судового збору до Державного бюджету України за подання апеляційної скарги.

У судовому засіданні 17.04.13 колегія суддів дослідила платіжні доручення від 07.02.13 №54 та від 22.02.13 №72 про сплату відповідачем судового збору та, враховуючи наявність штампів банку та підписів працівників банку, приймає їх як докази сплати судового збору та вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами справи.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.01.13 - без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги відповідача, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, на думку колегії суддів, відсутні підстави для повторного відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.11 між сторонами укладено договір поставки №12/12-11 (далі - договір), відповідно до якого продавець (позивач) зобов'язується у встановлений договором термін передати у власність покупцеві (відповідачу) крісла стадіонні поліпропіленові 2500 штук синього та 2500 штук жовтого кольору із спинкою, тип YK19 з металевими кріпленнями (товар), а покупець зобов'язується вчасно прийняти товар і оплатити його на умовах договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору вартість одного крісла з кріпленням становить 84,00 грн. Загальна вартість товару, що поставляється за договором становить 420000,00 грн.

Факт передачі товару покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання видаткової накладної у момент передачі-прийняття товару (п.3.3 договору).

Згідно п.4.2 договору оплата товару здійснюється покупцем на наступних умовах: 1-й етап - 85% вартості товару, що ставить 357000,00 грн. перераховується покупцем на поточний рахунок продавця у строк, що не перевищує п'ять робочих днів з моменту підписання договору (пп.4.2.1 договору); 2-й етап - 15% вартості товару, що становить 63000,00 грн. перераховується покупцем на поточний рахунок продавця протягом трьох робочих днів з моменту належного прийняття покупцем товару (пп.4.2.2 договору).

Датою повної оплати товару вважається дата надходження всіх 100% грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.4.3 договору).

У п.5.2 договору зазначено, що покупець зобов'язується оплатити товару на умовах та у визначені договором строки.

Пунктом 8.1 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань згідно договору.

Договір підписано повноваженими представниками товариств, підписи яких скріплено печатками.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу крісла полімерні у кількості 5000,00 шт. на загальну суму 420000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 23.12.11 №00033/12/11.

Факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої особи у графі «Отримав(ла)» згідно довіреності від 23.12.11 серії 12 ААВ №656200.

Проте, відповідач свої зобов'язання, передбачені пп.4.2.2 договору, щодо сплати 15% вартості поставленого товару, тобто 63000,00 грн. не виконав.

06.02.12 позивач направив відповідачу претензію №1, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість в сумі 63000,00грн., на що у відповідь отримав лист від відповідача, в якому ВАТ "Київське Спец.РБТ" повідомило позивача про відсутність можливості погасити заборгованості через фінансову неспроможність.

Станом на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій відповідач суму боргу не сплатив, належних доказів на її спростування не надав, тому судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 63000,00 грн. основного боргу.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1,3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору за невиконання та/або неналежне виконання умов договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та договором. За прострочення платежів, встановлених п.4.2 договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивачем наведено розрахунок сум пені та 3% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 2367,67 грн. пені за період з 26.12.11 по 22.06.12 та 1413,62 грн. 3% річних за період з 26.12.11 по 23.09.12.

Оскільки позивачем при розрахунку пені та 3% річних визначено невірний період їх нарахування, то здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції стягнув 2367,67 грн. пені за період з 29.12.11 по 22.06.12 та 1398,08 грн. 3% річних за період з 29.12.11 по 23.09.12.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком місцевого господарського суду, оскільки він здійснений із зазначеннями вірних періодів нарахування та на підставі формули, визначеної чинним законодавством.

Крім того, сума пені, заявлена позивачем, менша, ніж у перерахунку, тому враховуючи, що суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягають заявлені 2367,67 грн. пені.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позов.

Позивач також просив відшкодувати за рахунок відповідача 16000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В контексті ст. 44 ГПК України судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Згідно ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Таким чином, відшкодуванню підлягають лише судові витрати на оплату послуг адвоката.

Поняття "послуги адвоката" і "правова допомога" за своїм змістом є схожими, проте перше поняття є складовою другого й виокремлюється з нього за суб'єктною ознакою.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в абз.3 п.4 мотивувальної частини рішення від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника, суб'єктами надання правової допомоги є: державні органи, до компетенції яких належить надання правової допомоги; адвокатура як спеціально уповноважений недержавний професійний правозахисний інститут; суб'єкти підприємницької діяльності, які надають правову допомогу клієнтам в порядку, визначеному законодавством; об'єднання громадян для здійснення й захисту своїх прав та свобод.

Таким чином, правову допомогу може надавати широке коло суб'єктів, а послуги адвоката - лише адвокат.

З договору від 01.03.12 про надання юридичних послуг вбачається, що позивач уклав договір з ФОП Кунцевич С.В., яка не є адвокатом.

Оскільки у ГПК України мова йде лише про витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування 16000,00 грн. судових витрат на правову допомогу, надану фахівцями в галузі права, які не є адвокатами.

Щодо доводів апеляційної скарги про неукладеність та недійсність договору поставки від 12.12.11 №12/12-11, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та рішення Господарського суду Київської області від 16.01.13, колегією суддів встановлено, що вимогу про визнання неукладеним чи недійсним договору поставки від 12.12.11 №12/12-11 у суді першої інстанції не було заявлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про неукладеність чи недійсність договору поставки від 12.12.11 №12/12-11 не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги та не наведено ґрунтованих пояснень щодо суті спору.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Київської області від 16.01.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.01.13 у справі №3/137-12 - без змін.

2. Матеріали справи №3/137-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.