УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2013 року Справа № 2а-3919/11

Провадження № 2а/2309/652/2012

м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е. розглянувши в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2012 року справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області про зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії та доплати до пенсії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області (надалі за текстом - «Управління») щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити з 09.02.2011 р. перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та підвищення до пенсії, як пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 р. № 796-XII (надалі за текстом - «Закон №796-XII»).

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2012 року адміністративний позов в частині позовних вимог за період з 09.02.2011 р. по 19.02.2011 р. залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2012 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління та зобов'язано відповідача зробити перерахунок і виплатити позивачеві додаткову пенсію та підвищення до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону №796-XII за період з 19.02.2011 р. по 22.07.2011 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове по суті спору, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши повноту встановлення місцевим загальним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має правовий статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні, отримуючи пенсію як непрацюючий пенсіонер і постійно проживає в АДРЕСА_1, яке відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991 року (Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до ст. 39 Закону № 796-XII громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону № 796-XII особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

За спірний період Управлінням виплачувалась позивачеві доплата до пенсії у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 р., а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагають положення Закону № 796-XII та додаткова пенсія в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни у статті 39, 51 Закону № 796-XII.

Відповідно до цих змін із статті 39 Закону № 796-XII виключено норму, що передбачала виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам. Особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається в розмірі 5 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо змін, унесених до ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII.

В силу вимог частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.ст. 39, 51 Закону № 796-XII в їх первинній редакції.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права та не здійснюючи виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії у розмірі встановленому Законом № 796-XII, порушив указані права позивача.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми із соціального захисту громадян, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Твердження Управління про те, що положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не можуть бути використані для цілей статті 51 Закону № 796-XII судом апеляційної інстанції не приймаються як доказ.

Оскільки жодним іншим законом не передбачено механізм визначення цієї державної соціальної гарантії, та з огляду на неможливість обмеження права особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, застосування частини першої статті 28 названого Закону під час нарахування виплат в порядку статті 51 Закону № 796-XII слід визнати цілком обґрунтованим.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Катеринопільському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 16 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.