Справа № 121/1473/13-ц

2/121/836/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючій судді Кулєшовій О.І., при секретарі Зималєві В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумрудний берег» про зобов’язання виконати умови договору,

в с т а н о в и в:

          Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд зобов’язати ТОВ «Ізумрудний берег» примусово виконати зобов’язання за договором від 15 листопада 2012 року, а саме: знести самовільно побудовану будівлю, яка знаходиться за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, смт. Краснокам’янка, пров. Фрунзе, район будинку № 31, який складається з двохповерхової будівлі загальною площею 101,5 кв.м., визначеною під літерою «А»: 1-й поверх загальною площею 40,7 кв.м., що складається з приміщень: 1-1 площею 25,3 кв.м., 1-2 площею 15,4 кв.м.; 2-й поверх загальною площею 60,8 кв.м., що складається з мансарди 2-1 площею 60,8 кв.м., тераси літера «а», балкону літера «а1». Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 листопада 2012 року між нею та відповідачем був укладений договір про умови виконання робіт по демонтуванню та знесенню самочинно побудованого нежитлового будинку за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, смт. Краснокам’янка, пров. Фрунзе, район будинку № 31, який складається з двохповерхової будівлі загальною площею 101,5 кв.м.. За умовами договору вона прийняла на себе зобов’язання профінансувати 50% вартості робіт по знесенню цього будинку в розмірі 10 000 гривень, а відповідач – прийняти гроші та укласти договір на демонтування або демонтувати будинок самостійно. Вона в повному обсязі виконала прийняті на себе зобов’язання за договором, перерахувавши 30 листопада 2012 року на рахунок відповідача 10 000 гривень. Але відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання прийнятих на себе зобов’язань, в зв’язку з чим вона вимушена звертатися до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, пояснивши також, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, суміжної з земельною ділянкою, що належить ТОВ «Ізумрудний берег». На межі належної їй земельної ділянки відповідач самовільно побудував капітальну двохповерхову будівлю, яка заважає їй, як власнику суміжної земельної ділянки, реалізувати своє право власності в частині її використання за цільовим призначенням, тобто побудувати житловий будинок в тому місце, яке вона для цього обрала. З цих підстав ОСОБА_1 був укладений договір від 15 листопада 2012 року. Після оголошення перерви представник позивача двічі в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим, причини неявки суду не відомі.

          Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав, пояснивши, що на належній ТОВ «Ізумрудний берег» земельній ділянці дійсно в 2007-2008 рр. була самовільно побудована двохповерхова будівля, яка зараз належить Товариству на праві власності на підставі рішення Господарського суду АРК від 11 серпня 2008 року та ухвали від 15 вересня 2008 року. Вони не мають наміру ухилятися від виконання договору від 15 листопада 2012 року, але він не був виконаний у встановлені строки в зв’язку з погодними умовами. Після оголошення перерви представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи в його відсутність.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень частини 2 статті 197 ЦПК України.

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові повинно бути відмовлено з наступних підстав:

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

          Згідно п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України примусове виконання зобов’язання в натурі є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

          Із матеріалів справи слідує, що 15 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Ізумрудний берег» був укладений договір про умови виконання робіт по демонтуванню та знесенню самочинно побудованого нежитлового будинку за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, смт. Краснокам’янка, пров. Фрунзе, район будинку № 31, який складається з двохповерхової будівлі загальною площею 101,5 кв.м., та порушує права та законні інтереси позивача (а.с. 6-8). За умовами договору позивач прийняла на себе зобов’язання профінансувати 50% вартості робіт по знесенню цього будинку в розмірі 10 000 гривень, а відповідач – прийняти гроші та укласти договір на демонтування або демонтувати будинок самостійно. У виконання умов договору позивачем 30 листопада 2012 року на рахунок відповідача були перераховані 10 000 гривень (а.с. 9).

          Судом також встановлено, що спірний об’єкт нерухомості – будинок № 31 по пров. Фрунзе в смт. Краснокам’янка м. Ялти належить ТОВ «Ізумрудний берег» на праві власності (а.с. 41-48), та розташований на земельній ділянці, також належній ТОВ «Ізумрудний берег» на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 327957 (а.с. 40)

Як стверджує представник позивача, відповідач в односторонньому порядку відмовився від прийнятих на себе за договором від 15 листопада 2012 року зобов’язань по демонтуванню спірного будинку, в зв’язку з чим вимагає примусового виконання зобов’язання в натурі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав, що на думку суду взагалі свідчить про відсутність спору між ними.

Приймаючи рішення по справі суд також виходить з того, що об’єктом договору від 15 листопада 2012 року, укладеним у простій письмовій формі, є нерухоме майно – будинок, належний відповідачу на праві власності, тоді як ч. 1 ст. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

З урахуванням викладеного, враховуючі виникли між сторонами правовідносини та вищевказані положення закону, суд вважає, що в позові позивачу повинно бути відмовлено.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 16, 209, 220, 509, 526, 610, 626 ЦК України,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумрудний берег» про зобов’язання примусово виконати умови договору від 15 листопада 2012 року, - відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя