УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2008 р.                                                                               м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого                                                      Горблянського Я.Д.,

суддів                                                                 Беркій О.Ю., Фединяка В.Д.

секретаря                                                             Самуляк О.М..

з участю адвоката                                              ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківського міськвиконкому, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення міськвиконкому від 27.11.2001 року №455 та Державного акту на право приватної власності на землю від 21.12.2001 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 грудня 2007 р.

встановила:

рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.12.2007 року частково задоволено позов ОСОБА_2 Визнано недійсним п.27 рішення Івано-Франківського міськвиконкому від 27.11.2001 року №445 про передачу ОСОБА_3 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0.0335 га. та Державний акт від 21.12.2001 року, виданий на ім'я ОСОБА_3

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом порушено норми матеріального і процесуального права при ухваленні рішення. Співвласниками були він і його покійний брат. Позивачка при житті брата не була ні співвласником будинку, ні користувачем земельної ділянки. Ще при житті

Справа № 22-ц-204/2008р.                     Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.

Категорія 33                                             Доповідач Горблянський Я.Д.

2

брат відмовився від приватизації земельної ділянки у його користь. Брат помер ІНФОРМАЦІЯ_1, державний акт на право приватної власності на землю він отримав 27.12.2001 року, а позивачка оформила на себе право власності на половину будинку тільки 28.01.2004 року.

Посилання суду на ЗК України (в редакції 1991р.) є неправильним, оскільки позивачка стала співвласником будинку 28.01.2004р. і спірні правовідносини виникли після набуття нею права власності . Тому згідно ст. 120 ЗК України до позивачки перейшло тільки право користування земельною ділянкою, на якій розташована споруда. Отже новий ЗК України підтвердив його право власності на передану йому земельну ділянку. Однак суд це до уваги не взяв. Також судом порушено вимоги ст. ст. 57, 60 ЦПК України, оскільки взято під сумнів заяву покійного брата про відмову від приватизації земельної ділянки на його користь, яка нотаріально посвідчена. Позивачка ж не надала суду жодного доказу в підтвердження свого позову. В порушення вимог ст. 213 ЦПК України суд не вказав на підставі якого закону припинив право власності на його земельну ділянку. Тому просить дане рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників процесу, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками житлового АДРЕСА_1, який знаходиться на земельній ділянці площею 0, 0335га.

Виконком Івано-Франківської міської ради своїм рішенням №445 від 27.11.2001року передав у приватну власність ОСОБА_3 всю земельну ділянку площею 0, 0335га., яка закріплена за будинком, а 21.12.2001року йому видано Державний акт на право приватної власності на цю землю, хоча він є власником тільки половини будинковолодіння, а в іншій частині будинку проживала позивачка з сім'єю, яка після смерті чоловіка прийняла спадщину і 28.01.2004 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщину вона оформляла протягом тривалого часу в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на даний будинок.

Тому суд першої інстанції врахувавши вище наведене відповідно до вимог ст. ст. 30, 42 ЗК України( в редакції 1991р.) визнав частково недійсним рішення міськвиконкому в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_3 та виданий йому Державний акт на цю земельну ділянку.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів. Посилання апелянта на те, що суд застосував не ті норми матеріального права, а саме що слід було застосовувати норми ЗК України, який прийнятий в 2001 році, а не старий ЗК України не

3

заслуговує на увагу, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли під час дії ЗК України (в редакції 1991 року).

Колегія суду вважає, що судом першої інстанції вірно дано оцінку нотаріально посвідченої заяви про відмову ОСОБА_4 від приватизації земельної ділянки, оскільки згідно ст. 57 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інші обставини, які мають значення для вирішення справи і оцінює докази в сукупності відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав, на що посилається апелянт під час розгляду апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для скасування даного рішення і ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03.12.2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.