Справа № 633/87/13-ц
Провадження № 4-с/633/1/2013
У Х В А Л А
И М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 березня 2013 року смт. Печеніги
Печенізький районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді - Цвірюка Д.В.,
за участю секретаря - Ріпа І.В.,
заявника - ОСОБА_1,
представника відділу державної
виконавчої служби Печенізького районого
управління юстиції у Харківській області - ОСОБА_2,
заінтересованої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 в порядку ст.383 ЦПК України на рішення державного виконавця, а саме, постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на рішення державного виконавця, в якій просила суд визнати неправомірною та скасувати постанову заступника начальника відділу ДВС Печенізького РУЮ у Харківській області про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов’язати відновити виконавче провадження для примусового виконання виконавчого документа.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що на виконанні у ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області знаходився виконавчий лист № 2-2031/2-186/11, виданий 6 серпня 2012 р. Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по виплаті аліментів у сумі 11351,95грн., неустойки в розмірі 3457,16грн., додаткових витрат в сумі 1250,00грн., витрат на правову допомогу в сумі 2500,00грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 302,53грн., всього в сумі 18861,64грн.
12.02.2013р. на адресу ОСОБА_1 надійшла постанова датована 21.12.2012р., заступника начальника відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Таке рішення заступника начальника ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області ОСОБА_4, скаржник вважає неправомірним та просить постанову скасувати, оскільки на думку скаржника заступником начальника ВДВС не виконано всіх заходів для перевірки фінансового, майнового стану боржника.
Скаржник в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила скаргу задовольнити.
Суб'єкт оскарження - начальник ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області в судовому засіданні просила в задоволені скарги відмовити, посилаючись на те, що скаржником, надумані обставини з приводу незаконного рішення державного виконавця. З даного приводу надала суду письмові заперечення (а.с. 27-28).
Заінтересована особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що майна, яке належить йому на праві особистої власності немає, він офіційно не працює, заборгованість частково сплачує кожного місяця.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно дослідивши надані ними докази, матеріали виконавчого провадження, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Як встановлено судом, заступником начальника ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2031/2-186/11 виданим 06.08.2012 року Печенізьким районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті аліментів у сумі 11351,95грн., неустойки в розмірі 3457,16грн., додаткових витрат в сумі 1250,00грн., витрат на правову допомогу в сумі 2500,00грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 302,53грн., всього в сумі 18861,64грн.
Відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
21.12.2012 року заступником начальника ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області ОСОБА_4 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За положеннями ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з постанови від 21.12.2012 року винесеної заступником начальника ВДВС Печенізького РУЮ у Харківській області, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, мотивована підставами її винесення, вона затверджена начальником відділу, у відповідності до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Дана постанова містить відомості, про пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (а.с.7).
Відповідно до ст. 383 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно до приписів ч. 1 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами виконавчого провадження, які містяться на а.с. 10-50 державний виконавець здійснив всі заходи для з'ясування майнового стану боржника та розшуку його майна.
Приймаючи до уваги відсутність у боржника будь-якого доходу чи майна, на яке б можливо було звернення стягнення, виконавчий лист № 2031/2-186/11 правомірно був повернутий стягувачу.
Відповідно до ч. 3 ст . 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що державним виконавцем вжиті всі передбачені законом заходи для виявлення коштів або майна боржника, а також те, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, суд вважає, що права чи свободи скаржника не було порушено, а тому підстав для задоволення скарги немає.
На підставі наведеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 209-210, 294, 383, 387 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволені скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця, а саме, постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Печенізького районного управління юстиції ОСОБА_4 про повернення виконавчого документа стягувачу - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Д.В. Цвірюк