АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЛУГАНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №22ц-2864 /2006 р                                              Головуючий у І інстанції- Кулигін Є.В.

Доповідач Савченко В.О.

РІШЕННЯ іменем України

2006 року     листопада     «09» дня.    Колегія суддів судової палати з цивільних  справ апеляційного суду

Луганської області в складі:

головуючого Савченко В. О.,

суддів   Оробцової Р.І., Мясоєдової С.С.

при секретарі  Малошонок О.О.

розглянувши у відкритому судовому  засіданні в місті Луганську цивільну справу

по апеляційній скарзі ОСОБА_1

на рішення Ровеньківського   міського суду Луганської області від 3 липня 2006року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за участю  представника позивача ОСОБА_3,  представника відповідача ОСОБА_4.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання під час непрацездатності.

Свої доводи позивач обґрунтував тим, що він є сином відповідача. У наступний час потребує матеріальної допомоги батька, оскільки є інвалідом З групи.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на своє утримання аліменти на період непрацездатності у розмірі 1\4 частини заробітку, починаючи з дня встановлення групи інвалідності - 1 квітня 2006 року до наступної дати експертного переогляду 1 квітня 2008 року,

Оскарженим рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованостю.

В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з рішенням суду, просив його скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказав, що суд не з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми закону, не прийняв до уваги необхідність йому матеріальної допомоги батька у період непрацездатності і можливість останнього таку допомогу надавати.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість оскарженого рішення, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що підстави є для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обгрунтованим. Цим вимогам закону оскаржене рішення повною мірою не відповідає.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Доказів обгрунтованості своіх заперечень відповідачем не надано. Надані позивачем докази є обгрунтованими і такими що дають підстави для задоволення позову.

Так, з матеріалів справи, обставини якої правильно установлені судом першої інстанції, вбачається, що позивач є сином відповідача. Рішенням, Ровеньківського міського суду останній був зобов*язаний до сплаті аліментів на утримаиня сина у розмірі 1/4 частині усіх видів заробітку на період непрацездатності, а саме з 31 жовтня 2004 року до 31 березня 2006 року. У теперішній час позивач, згідно висновків МСЄК від 25 квітня 2006 року, є інвалідом 3 групи з втратою 30% працездатності з 1 квітня 2006 року до 1 квітня 2008 року.

Відповідно до ст.. 198 Сімейного кодексу України, обов'язок утримувати дітей, які є непрацездатними і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, покладено на батьків, якщо вони можуть надавати таку допомогу.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач є трудоспособним, оскільки він інвалід лише 3 групи і має можливість працювати.

Колегія суддів вважає що такі , висновки є невірними, оскільки позивач інвалід, має стійку втрату працездатності, і тому має право на отримання матеріальної допомоги від батьків. Стаття 198 Сімейного кодексу України, що наведена вище, не встановлює обмеження у утриманні матеріальної допомоги від батьків, виходячи з процентів втрати працездатності.

Приймаючи до уваги незначний дохід позивача, пенсія якого складає 243,8 гривні., страхові виплати 122, 39 гривні, стан його здоров*я що потребує лікування, продовження їм навчання у вищому учбовому закладі, відсутність у нього роботи, колегія суддів вважає що останній потребує матеріальної допомоги відповідача.

З матеріалів справи вбачається що відповідач отримає пенсію у розмірі 844,91 гривні, .немає ніяких інших аліментних обов*язків, данні про поганий стан його здово*я відсутні, й тому, на думку судової колегії останній має можливість надавати допомогу своєму повнолітньому непрацездатному сину.

Відповідно до п. 2 ст.. 200 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів з одного батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Приймаючи до уваги право позивача ставити питання про стягнення аліментів не тільки з відповідача, але і зі своєї матері, колегія суддів вважає що розмір аліментів повинен буду визначеним як 1\7 частина усіх видів заробітку відповідача.

Відповідно до п.1 ч.І ст.. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів вважає що доводи апелянта підлягають задоволенню, рішення суду -скасуванню з постановою нового рішення з задоволенням позову Жук А.В частково.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ровеньківського суду Луганської області від 03 липня 2006 року по справі за позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання в розмірі 1/7 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 04 травня 2006 року до 01 квітня 2008 року.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суд  України протягом двох місяців з дня набрання законної сиди рішенням апеляційного суду.