Судове рішення 22-а-9929/08 від 05.02.2009

Судове рішення #2930066

Головуючий у І інстанції - суддя Олещенко Л

Головуючий у І інстанції - суддя Олещенко Л.Б. Доповідач - Г.А. Колеснік

Ленінський районний суд м. Донецька

Справа № 2-а-52/08

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

25 вересня 2008 року Справа 22-а-9929/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колеснік Г.А.,

суддів: Ястребової Л.В., Ляшенка Д.В.,

при секретарі судового засідання: Агейченковій К.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: Дорошевої Г.І., Столярової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради - про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки та 2007 рік,

за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 16 липня 2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Донецька з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2001-2005 роки та 2007 рік.

Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 16 липня 2008 року позов задоволено. Стягнуто допомогу на оздоровлення за 2001-2005 роки та 2007 рік у розмірі - 5774 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата щорічної допомоги постраждалим 1 категорії, інваліду 3 групи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 16 липня 2008 року, як незаконну та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови. Згідно Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосування норм цього Закону проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року постраждалому 1 категорії, інваліду 3 групи виплачується допомога на оздоровлення у 2001 - 2004 роках у розмірі 21, 50 грн., а у 2005 - 2007 роках у розмірі 90 грн. Позивачу в таких розмірах і виплачена допомога за вказані роки. Це повністю відповідає нормам Конституції України, Законам України Про державний бюджет на відповідні роки, а також Бюджетному Кодексу, згідно яким усі компенсації і виплати проводяться з бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, а позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційні скарги, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, як постраждалий 1 категорії, інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Висновки суду першої інстанції щодо розміру мінімальних зарплат, які повинні бути виплачені позивачу, відповідають нормам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», отже судом правильно нараховані суми щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка діяла на момент виплати допомоги позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що допомога у 2001, 2002, 2003, 2004 та 2005 роках виплачувалась у розмірах, які не відповідають Закону. Судом стягнута недоплачена сума згідно норм Закону і зараховано суми, які позивач отримав на оздоровлення за цей період.

Доводи відповідача про те, що матеріальна допомога виплачувалась виходячи з фінансових можливостей у державі та розмірів, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, не можуть бути взяти до уваги, як необґрунтовані.

Законом «Про державні соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. При цьому Закони, які встановлювали мінімальні заробітні плати, не містили обмежень щодо застосування норм статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судом першої інстанції правомірно стягнуто недоплачену допомогу за 2007 рік, оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про внесення змін до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, яким є Постанова Кабінету Міністрів України, при вирішення даного спору треба застосовувати безпосередньо норму ст. 48 названого вище Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апеляційної скарги про те, що ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» питання обчислення розміру виплат віднесено до компетенції Кабінету Міністрів є також необґрунтованими, оскільки Законом це не передбачено, і навпаки, Законом передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм Закону.

Слід врахувати, що Закони України про щорічні державні бюджети, крім Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» не містили будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має.

Керуючись статтями 198, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 16 липня 2008 року про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Г.А. Колеснік

/підписи/ Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

З оригіналом згідно

Суддя: Г.А. Колеснік