Справа № 288/414/13-к

1-кп/288/26/13

Провадження № 1-кп/288/26/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2013 року

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зленко А.В..

при секретарі - Добрянській В.П.

за участю прокурора - Кононової В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Попільня кримінальне провадження №12013060270000099 від 13.03.2013року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, раніше не судимий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює,

за ч.2 ст.384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2012 року будучи допитаним під час досудового слідства в Попільнянському РВ УМВС (смт. Попільня, вул.Фомічова,6) з 13 по 14 годину слідчим, в якості свідка, у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_1 надав завідомо неправдиві показання.

В свою чергу, встановлено, що 10 січня 2012 року ОСОБА_1 під час допиту в якості свідка, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, про що він засвідчив своїм особистим підписом, розповів про обставини події, а саме, що 4 січня 2012 року, близько 20:00 години, до нього зайшов ОСОБА_2 і розповів про те, що 3 січня 2012 року він зайшов до ОСОБА_3 та вчинив з ним сварку, під час якої кулаком вдарив його в обличчя. Коли ОСОБА_3 впав від удару, ОСОБА_2 взяв металевий прут і почав бити його по тілу. Вказані показання підтверджуються протоколом допиту свідка від 10.01.2012 року, який відбувся з 13 по 14 годину в Попільнянському РВ УМВ.

В подальшому, під час судового засідання у Попільнянському районному суді, яке відбулося 08.05.2012 р., громадянину - ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, як свідка, після яких він з метою створення штучного захисту надав суду завідомо неправдиві показання, а саме, що 4 січня 2012 року до нього прийшов ОСОБА_2 і сказав що він виносив тіло ОСОБА_3 і грузив в машину, а про сварку із ОСОБА_3 та про бійку між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, під час якої ОСОБА_2 вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_3 він нічого не розповідав.

Таким чином, показання, які надав ОСОБА_1 під час судового засідання 08.05.2012 року в Попільнянському районному суді, визнані судом завідомо неправдивими, оскільки вони не є послідовними у динаміці розвитку подій та не узгоджуються з обвинуваченням, показаннями свідків, підсудного та іншими матеріалами кримінальної справи і суд розцінив їх я сприяння підсудному уникнути кримінальної відповідальності, так як свідок ОСОБА_1 та підсудний ОСОБА_2 перебували у дружніх відносинах.

Даний факт, також, підтверджується протоколом судового засідання від 08.05.2012 року, вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.09.2012 року, постановою Попільнянського районного суду Житомирської області від 27.09.2012 року, ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 11.12.2012 року та протоколом допиту свідка (ОСОБА_1) від 10.01.2012 року.

В свою чергу, під час судового засідання від прокурора Кононової В.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 надійшло повідомлення про укладення між останніми угоди про визнання винуватості.

Так, 15 квітня 2013 року укладена угода про визнання винуватості між прокурором Кононовою В.В. з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_1, з іншого боку на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, у приміщенні Попільнянського районного суду Житомирської області, розташованому за адресою: смт. Попільня, вул..Б.Хмельницького,24, відповідно до якої ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченому ч. 2 ст. 384 КК України, щиро розкаявся та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Сторони також погодили міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у виді обмеження волі строком на 1 рік, з іспитовим строком 1 рік, поклавши на нього обов'язки передбачені п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України.

У суді обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, із запропонованим видом та мірою покарання згоден. Також, в судовому засіданні сторони просили затвердити вищевказану угоду про визнання винуватості, наслідки укладення та затвердження даної угоди їм відомі та зрозумілі у повному обсязі.

Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд, вислухавши учасників кримінального провадження, перевіривши зміст угоди про визнання винуватості від 15 квітня 2013 року, укладеної між прокурором Кононовою В.В. та обвинуваченим ОСОБА_1, дійшов висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, не суперечить вимогам, передбаченим КПК України, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 384 КК України, як завідомо неправдиве показання свідка поєднані зі штучним створенням доказів захисту, правильно, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін, виконання умов угоди є можливим та відповідає вчиненому злочину, винуватість обвинуваченого є доведеною та не викликає сумніву.

Крім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.ч.4,6 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, наслідки її невиконання, укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість, що підтверджено ним в судовому засіданні, та погодився на призначення узгодженого покарання.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєні злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу обвинуваченого, суд вважає за можливе затвердити дану угоду про визнання винуватості та призначити покарання, узгоджене між сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речових доказів та судових витрат по справі немає.

До ОСОБА_1 заходів забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Кононовою Валентиною Володимирівною, з одного боку, та обвинуваченим, за ч.2 ст.384 КК України, ОСОБА_1, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, у приміщенні Попільнянського районного суду Житомирської області, розташованому за адресою: смт. Попільня, вул..Б. Хмельницького,24.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 384 КК України.

Призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами міру покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Житомирської області через Попільнянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Попільнянського

районного суду Зленко А. В.