Головуючий у 1 інстанції - суддя Дністрян О. М.

Суддя-доповідач - Яманко В. Г.

 

 

                                                                                                      

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

1 жовтня 2008 року                                                                               справа № 22-а-10848/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                            Яманко В. Г.

	суддів:                         при секретарі судового засідання	Міронова Г. М.  Горбенко К. П. Білоус К. І.
	за участю представників:
	від позивача:	ОСОБА_1 - особисто,
	від відповідача:	не з'явився, повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу                             Управління праці та соціального захисту                                                                 Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ

на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області

від	8 липня 2008 року
по адміністративній справі	№ 2-а-75/08 (суддя Дністрян О. М.)
за позовом                                            ОСОБА_1, м. Шахтарськ до                                                            Управління праці та соціального захисту                                                                  Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ про                                                          визнання дій неправомірними, стягнення                                                                  недоотриманої суми по щомісячним виплатам на                                                                  дитину в розмірі 7532 грн. 09 коп.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся 5 грудня 2007 року до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою (арк. справи 1-3) до Управління праці та соціального захисту Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ (далі по тексту - УПСЗН Шахтарської міської ради) про визнання незаконною відмову УПСЗН Шахтарської міської ради в виплаті заборгованості, яка утворилася внаслідок виплати щомісячної компенсації у розмірі, нижчому ніж передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнення з УПСЗН Шахтарської міської ради недоотриманої щомісячної компенсації на дитину ОСОБА_2 в розмірі 7532 грн. 09 коп., зобов'язання відповідача в подальшому проводити виплату щомісячної компенсації згідно зі статтею 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою від 24 грудня 2007 року (арк. справи 12-13) Шахтарський міськрайонний суд Донецької області передав справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 12 березня 2008 року (арк. справи 22-23) Донецький окружний адміністративний суд передав справу за позовом ОСОБА_1 на розгляд до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області.

Постановою Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 липня 2008 року (арк. справи 49-50) позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірною відмову УПСЗН Шахтарської міської ради вперерахунку щомісячної виплати на дитину у відповідності з частиною 6 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, зобов'язав УПСЗН Шахтарської міської ради провести ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, яка має дитину, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок щомісячних виплат у відповідності до частини 6 статті 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2003-2005 роки та січень-жовтень 2007 року та здійснити виплату недоотриманих сум в розмірі 7867 грн. 10 коп. Про задоволення чи відмову у задоволенні інших позовних вимог судом першої інстанції в резолютивній частині постанови не вказано.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач під час судового розгляду проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, проте правом бути присутнім на судовому розгляді не скористався.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

ОСОБА_1 віднесений до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії (арк. справи 7).

За позовними вимогами ОСОБА_1, він є батьком дитини шкільного віку, якій надано статус дитини, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Відповідач в порушення, на думку позивача, норм чинного законодавства за період 2003-2005, 2007 роки не доплатив щомісячних компенсаційних виплат на дитину на загальну суму 7532 грн. 09 коп.

Згідно листа УПСЗН Шахтарської міської ради (арк. справи 5) позивачу виплачувалися щомісячні компенсаційні виплати на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи, в таких розмірах: за період 2003 - 2006 роки по 3 грн. 30 коп. щомісяця, за 2007 рік - 16 грн. 50 коп. щомісяця.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження (арк. справи 42), якій 28 червня 1994 року був наданий статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (арк. справи 6).

Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції станом на час виплат) передбачено, що на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення щомісяця виплачується 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку.

Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року № 279-VI постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 була опублікована 14 листопада 2003 року в Офіційному віснику України  N  44. 

Таким чином, за 2003 рік фактично відповідач повинен був здійснити виплату позивачу компенсаційних витрат на дитину, якій надано статус дитини, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи за листопад, грудень 2003 року.

При цьому, колегія суддів з огляду на наведену постанову Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687 зазначає, що не приймає доводів скаржника стосовно того, що управління праці та соціального захисту з моменту прийняття вказаної постанови не є належними відповідачами в справах щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, що потерпіла від Чорнобильської катастрофи, керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.

Крім того, скаржник посилається як на підставу виплат положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була прийнята всупереч вимог статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на цю постанову апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати щомісячних компенсаційних виплат на дитину, якій наданий статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи  здійснюється на підставі  пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 1 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» від 26 грудня 2002 року № 372-IV встановлений з 1 липня 2003 року розмір мінімальної заробітної плати в розмірі 205 гривень на місяць, тому сума недоплачених щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи за листопад, грудень 2003 рік  складає 198 грн. 40 коп. (205 грн. (205 грн. х 50 % х 2 місяці) - 6 грн. 60 коп. (3 грн. 30 коп. х 2 місяці), а не 1080 грн. 40 коп. за 2003 рік, як помилково визначено судом першої інстанції.

         Статтею 89 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» від 27 листопада 2003 року № 1344-IV передбачено, що з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати складає 205 грн. на місяць, а з 1 вересня 2004 року - 237 грн. на місяць.

Сума недоплачених щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, за 2004 рік складає  1254 грн. 40 коп. (820 грн. (205 грн. х 50 % х 8 місяців) + 474 грн. (237 грн. х 50 % х 4 місяці) - 39 грн. 60 коп. (3 грн. 30 коп. х 12 місяців), як і було правильно визначено судом першої інстанції.

Статтею 83 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року встановлено, що з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати складає 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року - 290 грн. на місяць, з 1 липня 2005 року - 310 грн. на місяць, з 1 вересня 2005 року - 332 грн.

Таким чином, сума недоплачених позивачу щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи за 2005 рік складає 1762 грн. 40 коп. (393 грн. (262 грн. х 50 % х 3 місяці) + 435 грн. (290 грн. х 50 % х 3 місяці) + 310 грн. (310 грн. х 50 % х 2 місяці) + 664 грн. (332 грн. х 50 % х 4 місяці) - 39 грн. 60 коп. (3 грн. 30 коп. х 12 місяців), як і було правильно визначено судом першої інстанції.

При визначенні недоплаченої суми щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи за 2007 рік апеляційний суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) положення пункту 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким було зупинено на 2007 рік дію пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», внаслідок чого положення пункту 6 частини 1 статті 30 підлягають застосуванню у 2007 році.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно визначився з тим, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати станом на день виплати.

Статтею 76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19 грудня 2006року встановлено, що з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати складає 400 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., з 1 липня 2007 року - 440 грн. та з 1 жовтня 2007 року - 460 грн.

Таким чином, з урахуванням дати звернення позивача до відповідача з заявою (арк. справи 4), сума недоплачених позивачу щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи за 2007 рік розраховується за період січень - жовтень 2007 року та складає 1955 грн. (600 грн. (400 грн. х 50 % х 3 місяці) + 630 грн. (420 грн. х 50 % х 3 місяців) + 660 грн. (440 грн. х 50 % х 3 місяці) + 230 грн. (460 грн. х 50 % х 1 місяць) -165 грн.(16 грн. 50 коп. х 10 місяців), а не 1711 грн. 50 коп. як помилково було визначено судом першої інстанції.

Позивач звертався до відповідача 22 жовтня 2007 року з заявою про виплату недоплаченої суми компенсаційних виплат (арк. справи 4), відповідач листом від 21 листопада 2007 року (арк. справи 5) відмовив позивачу в виплаті компенсаційних виплат, тому колегія суддів, з врахуванням вищевикладеного, дійшла до висновку про наявність підстав для визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи незаконними.

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

        Суд першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково не вказав про стягнення грошових коштів з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стосовно позовних вимог позивача - зобов'язання відповідача в подальшому постійно здійснювати виплату компенсаційних виплат на дитину шкільного віку, якій надано статус дитини, що постраждала від Чорнобильської катастрофи в розмірі, встановленому статтею 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача в подальшому робити перерахунок пенсії з її збільшенням згідно змін, що будуть вноситися до законодавства, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону. Судом першої інстанції в резолютивній частині постанови не вказано про відмову у задоволення позовних вимог в цій частині.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, тобто він повинен з'ясовувати ті обставини чи порушення закону, у яких на думку особи, що подала скаргу, суд першої інстанції допустив помилки; однак якщо при такому з'ясуванні буде встановлено порушення закону, що призвели до неправильного вирішення справи, поза межами оскарження, суд апеляційної інстанції може вийти за ці межі.

Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану постанову з порушенням матеріального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог у відповідності до норм права, застосованих при вирішенні цього спору для забезпечення захисту прав та інтересів фізичної особи від порушень з боку суб'єкту владних повноважень.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ на постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-75/08 - задовольнити частково.

Постанову Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 8 липня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-75/08 - скасувати.

         Позовні вимоги ОСОБА_1, м. Шахтарськ до Управління праці та соціального захисту Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої суми по щомісячним виплатам на дитину в розмірі 7532 грн. 09 коп. задовольнити частково.

          Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ ОСОБА_1, м. Шахтарськ щодо перерахунку та виплати щомісячних компенсаційних виплат на дитину шкільного віку , яка постраждала від Чорнобильської катастрофи.

 Стягнути з Управління праці та соціального захисту Шахтарської міської ради, м. Шахтарськ на користь ОСОБА_1, м. Шахтарськ недоотримані щомісячні компенсаційні виплати на дитину шкільного віку, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи, за 2003, 2005, 2007 роки на загальну суму 5170 грн. 20 коп., за 2003 рік - 198 грн. 40 коп., за 2004 рік - 1254 грн. 40 коп. за 2005 рік - 1762 грн. 40 коп., за 2007 рік -1955 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відкласти з дня закінчення судового розгляду справи на строк п'ять днів складання судового рішення у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 1 жовтня 2008 року.

         Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.         

                           Постанова складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 6 жовтня 2008 року.

Головуючий:                                           /підпис/                                                       В.Г.Яманко

Судді                                                        /підпис/                                                         Г.М.Міронова

                                                              /підпис/                                                         К.П.Горбенко