Головуючий в 1 інстанції - Попової С.А.
Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
14 жовтня 2008 року справа № 22а-10169/08
м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ястребової Л.В.
суддів Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.
при секретарі Кірсановій М.В.
судового засідання
за участю сторін:
представника позивача - ОСОБА_2 діє за дорученням
представника відповідача - не з»явився, в апеляційній скарзі зазначено про розгляд справи за їх відсутністю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 02 липня 2008 року
по справі № 2а-53/08
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до відповідачів Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області
про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 -2005, 2007 роки, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 роки.
Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.07.2008 року у справі № 2а-53/08 позовна заява задоволена повністю: стягнуті з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотримані суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007 роки у розмірі 3297 грн. 90 коп..
Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційних скарг обґрунтовують невірним застосуванням судом першої інстанції норми діючого законодавства.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, в апеляційній скарзі вказано, про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник позивачки під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вважала, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила.
ОСОБА_1 - є громадянкою, евакуйованою із зони відчуження у 1986 році - постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2-Б та перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” передбачена щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, при цьому розмір мінімальної заробітної плати встановлюється на момент виплати.
Фактично відповідачем виплачена позивачу така допомога:
за 2003 рік - в сумі 15 грн. 70 коп. в травні 2003 року,
за 2004 рік - в сумі 15 грн. 70 коп. в квітні 2004 року,
за 2005 рік - в сумі 15 грн. 70 коп. в квітні 2005 року,
за 2007 рік - в сумі 75 грн. 00 коп. в грудні 2007 року
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального та процесуального права.
Як вважає Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, а з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Статтею 63 Закону передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та з 2005 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”.
Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” передбачена щорічна допомога на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.
Всупереч нормам спеціального закону, зазначеними постановами встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів ” від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003, 2004, 2005, 2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Стосовно посилання в апеляційній скарзі на пропущення позивачем процесуального строку для звернення з позовом до суду, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачається, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
У зв'язку з тим, що позивачка є особою, яка була евакуйована із зони відчуження в 1986 році, а спірні грошові кошти йому виплачуються на оздоровлення у зв'язку з ушкодженням здоров'я, тому позовна давність на ці правовідносини не поширюється.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення евакуйованим із зони відчуження в 1986 році, включаючи дітей, у розмірі 15 грн. 70 коп. за 2003, 2004,2005 роки та у розмірі 75,00 грн. за 2007 роки, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
На підставі викладеного керуючись Конституцією України, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.3 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.07.2008 року у справі № 2а-53/08- залишити без задоволення.
Постанову Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02.07.2008 року у справі № 2а-53/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003- 2005, 2007 роки в сумі 3297 грн. 90 коп. - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя
Судді