УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗО жовтня 2006 року                                                                                  м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Шпоньки В.П., суддів Джаваги Г.М., Жечевої Н.І., за участю прокурора Шелудько З.Л. засудженого ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2006 року

ВСТАНОВИВ

Цим вироком, - ОСОБА_1, який народився в м. Запоріжжя, не працюючого, проживаючого за адресою: м. Запоріжжя,АДРЕСА_1, раніше судимого:

12 липня 1996 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за частиною 2 статті 140 КК України (1960 року), із застосуванням статті 46-1 КК України (1960 року), на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку строком 2 роки;

03 квітня 1997 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за статтею 17, частиною 2 статті 140, частиною 2 статті 140 КК України (1960 року), із застосуванням статтей 42, 43 КК України (1960 року), на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 21 вересня 1998 року відповідно до Закону України «Про амністію» від 18 вересня 1998 року.

08 червня 2000 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя за частиною 2 статті 140 КК України (1960 року), із застосуванням статті 26 КК України (1960 року), на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 грудня 2001 року дії перекваліфіковано на частину 2 статті 185 КК України, стаття 26 КК України -виключена, звільненого з місць позбавлення волі 12 вересня 2002 року у зв'язку з відбуттям строку покарання.

30 грудня 2003 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за статтею 15, частиною 2 статті 185 КК України на 1 рік позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі 12 березня 2004 року у зв'язку з відбуттям строку покарання.

засуджено за частиною 2 статті 185 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

за частиною 1 статті 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, засудженомувизначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців.

№ 1- 464/2006 р.                                        головуючій у 1 інст. - суддя Скользнєва Н.Г.

№ 11а- 1800/2006 р.                                  доповідач в апеляційній інстанції - суддя Шпонька В.П.

2

Початок строку відбування покарання засудженому обчислено з 26 лютого 2006 року.

Із засудженого стягнуто на відшкодування матеріальних збитків від злочину на користь потерпілого ОСОБА_2. 1377 гривен та на користь потерпілого ОСОБА_3. 600 гривен.

Позови потерпілих ОСОБА_4. та ОСОБА_5 залишені без розгляду.

ОСОБА_1. визнано винним в крадіжці чужого майна, вчиненій повторно у період часу з 25.08.2005 року по 21.02.2006 року у потерпілих ОСОБА_3. на загальну суму 600 грн., у ОСОБА_4. - 1800 грн., у ОСОБА_5. - 1100 грн., у ОСОБА_2.- 1377 грн., у ОСОБА_6. - 850 грн.

Крім того, з 01 по 27 лютого 2006 року ОСОБА_1. носив, зберігав та придбав бойові припаси без передбаченого законом дозволу.

В апеляції на вирок засуджений просить про пом'якшення призначеного йому покарання, посилається на те, що суд в недостатній мірі врахував, те, що ним було вчинені злочини невеликої тяжкості, має постійне місце роботи та місце проживання, стан здоров'я та позитивні характеристики. Крім того посилається на застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляції і заперечень інших учасників процесу: апелянт підтримав доводи апеляції, прокурор вважає, що вирок підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд знаходить апеляцію такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 367 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення кримінально-процесуального закону.

Відповідно до вимог статті 299 КПК України, суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку. Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися, необхідно допитати підсудного, суд вирішує його після допиту підсудного. Допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов'язково.

Розглядаючи справу згідно з положеннями статті 299 КПК України, в частині вчинення засудженим злочинів, передбачених частиною 1 статті 263 КК України та частиною 2 статті 185 КК України, а саме крадіжок у потерпілих ОСОБА_5., ОСОБА_2. та ОСОБА_6., судом першої інстанції, було допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону.

_з

Суд в недостатній мірі з'ясував, правильність розуміння підсудним зміст всіх фактичних обставин, та не переконався щодо сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Дана вимога закону є обов'язковою умовою прийняття судом фактичних обставин справи як таких, що сторонами не оспорюються та не підлягають дослідженню. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. в судових засіданнях /а.с. 37, 69/ свою вину визнавав тільки по частині 1 статті 263 та по частині 2 статті 185 КК України по епізодам крадіжок майна від 14.02.2006 р. у ОСОБА_2. та від 21.01.2006 у ОСОБА_6. І лише наїостанньому судовому засіданні визнав себе винним у всіх злочинах, по яким йому було пред'явлено обвинувачення, при цьому наголосив: «Вину признаю полностью, т.к. посоветовался и мне порекомендували признать вину, а также считаю, что не нужно морочить голову суду» /а.с. 98 Т. 3/.

В порушення статті 299 КПК України, якою передбачено, що допит підсудного, якщо тільки він не відмовляється від дачі показань, провадиться обов'язково, суд першої інстанції не допитав ОСОБА_1 по епізоду крадіжки майна у ОСОБА_2. від 14.02.2006 р.

Крім того, під час розгляду кримінальної справи по суті судом не було повно та всебічно досліджено посилання підсудного щодо тієї обставини, що він не міг вчинити крадіжку 25.08.2005 року о 20-00 годин у потерпілого ОСОБА_3., оскільки перебував в Комунарськім РВ ЗГУ і був звільнений цього ж дня в 20-00 годин. Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, суд послався на повідомлення Комунарського РВ ЗГУ УМВД Ураїни в Запорізькій області /а.с. 67/, з якого слідує, що ОСОБА_1 було звільнено, за даними, отриманими у ході телефонної розмови Із співробітником ЗМУ - 25.08.2005 р. в 14-40 годин.

Враховуючи викладене та те, що судом першої інстанції було порушено вимоги статті 299 КПК України, апеляційний суд вважає можливим скасувати вирок і справу направити на новий судовий розгляд в той же суд у іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 362, 363, 365, 366 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ

апеляцію засудженого ОСОБА_1. - задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд іншим складом суду.

Головуючий судді