Справа№ 570/1308/13-к

номер провадження 1-кп/570/62/2013

У Х В А Л А

підготовчого судового засідання

17 квітня 2013 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі головуючого судді Коробова С.О.,

при секретарі Данчук Л.А.,

з участю прокурора Калюжного Р.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013190180000359 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду надійшов вказаний обвинувальний акт.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив про відповідність обвинувального акту вимогам КПК України тазаявив про можливість призначення в даному кримінальному провадженні судового розгляду.

Ні потерпілий, ні обидва обвинувачені у підготовче судове засідання не з'явились. Про причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши думку прокурора, розглянувши обвинувальний акт із додатками в даному кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

Статтею 291 КПК України визначений ряд вимог щодо змісту обвинувального акту, крім того, до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, та цивільний позов, а також розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

В порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт не містить належного викладення формулювання обвинувачення, а викладене обвинувачення не є конкретним, є суперечливим і не відповідає викладеній правовій кваліфікації вчиненого діяння (правова кваліфікація містить ознаку повторності дій ОСОБА_2 та вчинення дій групою осіб, а у самому формулюванні обвинувачення вказані ознаки пропущені). Обвинувачення не сформульоване щодо кожного обвинуваченого, і, внаслідок наявності різних кваліфікуючих обставин у співучасників (повторність у ОСОБА_2), не може бути сформульоване однаково щодо всіх обвинувачених.

Так, у наявному у акті спільному для двох обвинувачених формулюванні обвинувачення відсутнє зазначення по обом обвинуваченим такої кваліфікуючої обставини, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Слідчий за згодою прокурора упускає формулювання того, коли, у якому місці про що відбулась попередня змова, не зазначає спрямування умислу співучасників, не зазначає про те, чи збирались співучасники діяти у складній співучасті чи домовлялись про співучасть у виді співвиконавства у вчиненні грабежу, не зазначається про ту, чи було спрямування умислу направлене саме не вчинення відкритого викрадення чужого майна, чи спрямування умислу було на вчинення таємного викрадення чужого майна і викриття співучасників викрадення відбулось випадково під час виконання таємного викрадення чужого майна. Не виключена можливість того, що під час початку таємного або відкритого викрадення чужого майна відбувся ексцес виконавця і співучасник розпочав дії по викраденню чужого майна без будь-якої попередньої змови (що є ймовірним виходячи з предмету викрадення, його вартості та обставин викрадення, які викладені у обвинувальному акті).

Отже обставини, які слід зазначити у обвинувальному висновку, мають відповідати вимогам ст. 91 КПК України, і вказані обставини повинні бути зазначені як щодо кожного конкретного злочину, так і щодо конкретного обвинувачення, як щодо самого діяння, так і щодо кожної кваліфікуючої обставини. Відсутність формулювання, як у даному випадку, фактичних даних щодо попередньої змови групи осіб на вчинення грабежу (спрямування умислу саме на вчинення грабежу, саме групою осіб, саме відкритого, а не таємного викрадення) не дозволить суду у подальшому ні роз'яснити сторонам таке обвинувачення, ні розглянути таке обвинувачення за його відсутності формулювання, а стороні захисту не дозволить відповідно захищатись від неіснуючої (не сформульованої) кваліфікуючої ознаки. Якщо ж такі фактичні обставини не встановлені, прокурор не повинен їх зазначати у обвинувальному акті.

Відсутнє у формулюванні обвинувачення і формулювання щодо ОСОБА_2 кваліфікуючої обставини повторності.

За ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення (іншими обставинами законодавець вважає такі, що, зокрема, впливають на призначення покарання та кваліфікацію діяння).

Такі вимоги закону слідчим і прокурором не виконані, а формулювання обвинувачення є вкрай неконкретним у частині з'ясування попередньої змови обвинувачених у вчиненні грабежу і можливості адекватно відокремити ймовірний ексцес виконавця від реальної змови співучасників на вчинення саме відкритого викрадення майна, а не такого викрадення, яке планувалось як таємне і випадково, під час його вчинення, переросло у відкрите.

Крім зазначеного вище суд звертає увагу прокурора на те, що статтею 109 КПК України визначений ряд вимог щодо змісту реєстру матеріалів досудового розслідування. На сьогодні законодавець у КПК України у главі «Фіксування кримінального провадження» передбачив такий вид фіксування даних, як реєстр. Реєстр за новим КПК є тим документом, у якому фіксується наявність всіх матеріалів кримінального провадження, є синонімом термінів «опис» та «перелік», введений на заміну опису матеріалів справи, який існував у попередньому КПК 1960 року, має містити всі дані про матеріали справи у виді переліку цих матеріалів з зазначенням аркушів справи, якщо справа міститься у кількох томах - реєстр складається щодо кожного тому окремо. Крім цього - реєстр має містити щодо певної категорії матеріалів поширені відомості, які визначені у ч. 2 ст. 109 КПК України. Ч. 2 ст. 190 КПК України жодним чином не звужує поняття реєстру, яке викладене у ч. 1 названої статті і спрямована на визначення форми викладення у реєстрі (тобто у переліку всіх матеріалів справи) даних, які стосуються процесуальних дій, реквізитів процесуальних рішень та видів заходів забезпечення кримінального провадження з метою зрозумілого та інформативного їх викладення (не звільняючи від такої форми викладення інформації про документи, які вшиті у справу, як зазначення «аркушів справи» та «томів справи»). Відсутність зазначення аркушів справи у реєстрі перешкоджає зручному користуванню матеріалами справи під час судового розгляду не тільки суду, але й самомудержавному обвинувачу під час дослідження матеріалів справи і документів.

У зв'язку з поверненням обвинувального акту внаслідок не викладення фактичних обставин кримінального правопорушення суд не розглядає вказані недоліки реєстру як підставу для повернення обвинувального акту і акцентує увагу на формі викладення реєстру за відсутності законодавчого визначення терміну «реєстр» лише для того, щоб покращити підготовку подальшого судового розгляду справи та спростити користування матеріалами справи внаслідок різного тлумачення поняття «реєстру матеріалів…» судами та прокуратурою.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогамКПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 109, 291, 314 КПК України,

у х в а л и в:

Обвинувальний акт із додатками в кримінальному провадженні № 12013190180000359 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, повернути прокурору прокуратури Рівненського району Рівненської області Калюжному Р.А., який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом семи днів з моменту її проголошення.

Суддя Коробов С.О.