АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
тел./факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22 ц - 796/6061/2013 Головуючий у І інстанції Козлов Р.Ю.
Доповідач - Корчевний Г.В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого Корчевного Г.В.,
Суддів Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Охневській Т.В.,
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Печерський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов'язання зняти особу з реєстраційного обліку.
Заслухавши доповідь судді Корчевного Г.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Печерський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов'язання зняти особу з реєстраційного обліку.
Обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 26 грудня 2012 року в результаті проведення прилюдних торгів нею було придбано квартиру АДРЕСА_1, яка належала відповідачці. Посилаючись на те, що відповідачка, місце проживання якої зареєстровано за і вищевказаною адресою, відмовляється знятися з реєстраційного обліку у добровільному порядку та тим самим порушує право власності позивачки на набутий нею об'єкт нерухомого майна, заявниця просила суд визнати відповідачку такою, що втратила право користування зазначеною квартирою та зобов'язати третю особу - відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію місця проживання відповідачки за вказаною вище адресою.
У судовому засіданні за клопотанням представника позивачки судом замінено третю особу з ВГІРФО Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві на Печерський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Печерський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та про зобов'язання зняти особу з реєстраційного обліку - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.
Клопотання представника ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, колегія суду вважає безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції було встановлено, що 26 грудня 2012 року ОСОБА_1 було придбано житлову нерухомість, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1, з публічних торгів, що підтверджується протоколом № 1-К-554-ПЧ-І про проведення прилюдних торгів з продажу арештованого майна, яке належало ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 вересня 1997 року ЖКК «Промтехмонтаж-2» згідно розпорядження (наказу) від 29 вересня 1997 року за №619, зареєстрованого в КП «Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 01 жовтня 1997 року, записано в реєстровій книзі за № д.81-177 зареєстрованим №3469.
27 грудня 2012 року на підставі вищевказаного протоколу про проведення публічних торгів відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_1 було видано акт державного виконавця про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). На підставі протоколу та акту ОСОБА_1 було оформлено у державного нотаріуса Першої київської нотаріальної контори Василевської О.П. свідоцтво про придбання майна з публічних торгів від 27 грудня 2012 року, що підтверджує право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1. Дане свідоцтво було зареєстровано у КП Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 29 грудня 2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №37075741 від 29.12.2012р.
09 січня 2013 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності за особовим рахунком на цю житлову площу за адресою: АДРЕСА_1.
Суд відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 дійшов помилкового висновку, що пред'являючи позов заявниця не надала суду доказів, які б свідчили про наявність підстав для застосування ст. 72, 107 ЖК України які передбачають такий спосіб захисту права, як визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Аналогічний спосіб захисту закріплено і ст. 405 ЦК України та, як наслідок, визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Проте з такими висновками колегія суду погодитись не може, так як відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпоряджання своїм майном.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Виходячи з наведеного, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України.
Водночас відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Таким чином, як випливає з цієї норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про її право користування житловим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.
При цьому втрата права користування жилим приміщенням є наслідком припинення права власності на жиле приміщення у колишнього власника житла
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не дослідив повно і всебічно обставини справи, не дав належну оцінку доказам та неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, оскільки не звернув уваги на те, що спірні правовідносини ґрунтується на обставинах, пов'язаних з фактом порушення ОСОБА_3 права власності ОСОБА_1, шляхом створення перешкод у користування належною апелянту квартирою.
Тому колегія суду вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2013 року не обґрунтоване та не законне і підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволенню.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстави для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2013 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Печерський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зобов'язання зняти особу з реєстраційного обліку - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Печерському районному відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві скасувати реєстрацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: