Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2013 р. Справа №805/2758/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 година 30 хвилин
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
при секретарі судового засідання Островській О.М.,
за участю
позивача - ОСОБА_1 - особисто,
представника відповідача 1 - Ольшанецького В.О. - на підставі довіреності,
представника відповідача 2 - Лубкіної О.В. - на підставі довіреності,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказу незаконним, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановив:
01 березня 2013 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Відповідач 1 або ГУ МВС України в Донецькій області), в якому просила:
- визнати незаконним наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області Дубовика В.М. за № 23о/с від 25 січня 2013 року про звільнення відповідно до п.65 «а» (за віком) зі служби Міністерства внутрішніх справ України;
- поновити на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України;
- стягнути із роботодавця суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу (а.с.2-3).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2758/13-а (а.с.1).
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначила, що її звільнення з органів внутрішніх справ є незаконним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та нормам міжнародного права, оскільки вона як одинока мати, яка має дитину віком до 6 років, має право на продовження служби в органах внутрішніх справ України.
З урахуванням наведеного та на підставі Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Закону України «Про міліцію», Кодексу законів про працю України, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ просила позов задовольнити.
Ухвалою від 21 березня 2013 року до участі у справі у якості другого відповідача залучене Горлівське міське управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Відповідач 2 або ГМУ ГУ МВС України в Донецькій області), Позивачу запропоновано уточнити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (а.с.30).
27 березня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Позивач, не змінюючи підставу позову, надала уточнений адміністративний позов, в якому просила:
- наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області Дубовика В.Б. за № 23о/с від 25 січня 2013 року в частині: «Звільнення начальника сектору громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського РВ ВС Горлівського МВ ГУ МВС України в Донецькій області ОСОБА_1 відповідно до п.65 «а» (за віком) зі служби МВС України» визнати незаконним;
- начальнику ГУ МВС України в Донецькій області поновити Позивача на службі в органах МВС України на атестованій посаді;
- стягнути з ГМУ ГУ МВС України в Донецькій області на користь Позивача суму заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу (а.с.36-37).
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала уточнені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові. Додатково пояснила, що продовження терміну перебування на службі в органах внутрішніх справ є правом Відповідача 1, необхідність отримання згоди особи на припинення служби у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ законодавством не передбачена, проте, вважає, що ГУ МВС України в Донецькій області мало врахувати ті обставини, що Позивач є одинокою матір'ю та виховує малолітню доньку. Стосовно визначення посади, на якій її має бути поновлено, у випадку задоволення позову, ОСОБА_1 вказала, що суд має поновити її на службі в органах внутрішніх справ, конкретна посада має бути запропонована Відповідачем 1 та узгоджена з нею під час виконання судового рішення.
Представник Відповідача 1 позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.72-73), просив у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що продовження терміну перебування на службі в органах внутрішніх справ після досягнення особою граничного віку є правом керівництва, а не його обов'язком, зазначив, що особа може бути залишена на службі лише за наявності необхідності, однак у зв'язку з ліквідацією сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського районного відділу Горлівського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області потреби у залишенні Позивача на службі в органах внутрішніх справ не було. Крім того, вказав, що у випадку незаконного звільнення особа підлягає поновленню на попередній роботі, водночас посада, яку обіймала Позивач, на час судового розгляду в структурі ГУМВС України в Донецькій області відсутня.
Представник Відповідача 2 позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення (а.с.84-86), просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ відбулося у відповідності до вимог законодавства України.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1, виданий Центрально-Міським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області 26 червня 2008 року (а.с.44-45).
Починаючи з 12 листопада 1984 року, ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України, про що свідчать записи у трудовій книжці (а.с.8).
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 29 грудня 2006 року № 458 Позивач призначена начальник сектора ГІРФО Центрально-Міського райвідділу Горлівського міськуправління.
Відповідно до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 25 січня 2013 року № 23о/с «По особовому складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 25 січня 2013 року майор міліції ОСОБА_1 - начальник сектора ГІРФО Центрально-Міського райвідділу Горлівського міськуправління звільнена з органів внутрішніх справ за п.65 «а» (за віком) (а.с.60).
Звільненню Позивача зі служби в органах внутрішніх справ передував розгляд питання про продовження терміну її перебування на службі. Так, 11 вересня 2012 року на засіданні кадрової комісії ГУ МВС України в Донецькій області прийнято рішення не продовжувати термін перебування на службі в органах внутрішніх справ майору міліції ОСОБА_1 Рішення прийнято із врахуванням віку Позивача, наявності вислуги років для призначення пенсії по лінії МВС України, організаційно-штатні заходи, пов'язані з ліквідацією служби ГІРФО, думку керівництва Горлівського МУ та УГІРФО ГУМВС області, про що свідчить витяг з протоколу засідання кадрової комісії ГУ МВС України в Донецькій області від 11 вересня 2012 року за № 38 (а.с.50). Позивач була присутнею на цьому засіданні.
23 жовтня 2012 року кадровою комісією ГУ МВС України в Донецькій області прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у відставку за п. 65 «а» (за віком), що підтверджено витягом з протоколу засідання № 44 (а.с.63).
Позивач пояснила, що про звільнення зі служби з органів внутрішніх справ їй стало відомо 25 січня 2013 року, того ж дня їй видана трудова книжка, підтвердила, що всі грошові виплати, які належали їй у зв'язку із звільненням, Відповідачем 2 були своєчасно виплачені.
Вказана обставина також підтверджена довідкою, виданою Відповідачем 2 05 квітня 2013 № 15/3659 (а.с.108).
Судом також встановлено, що Сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського районного відділу ліквідовано із скороченням всіх посад. Ця обставина підтверджена витягом з Переліку змін у штатах ГУМВС України в Донецькій області затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2012 року № 992, оголошених наказом ГУМВС України в Донецькій області від 21 листопада 2012 року за № 2885 (а.с.66-68).
Таким чином, на час судового розгляду посада, яку обіймала Позивач, у штатах ГУ МВС України в Донецькій області відсутня.
Позивач має доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження НОМЕР_2 (а.с.26).
Як вбачається зі змісту Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 29 листопада 2009 року, відомості про батька ОСОБА_6 внесені до Державного реєстру відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.7).
Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, що визначено ч.ч.1, 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом, що передбачено ч.1 ст.55 Конституції України.
Правові засади служби в міліції визначає Розділ IV Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ.
Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
Перелік спеціальних звань, що присвоюються особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, визначений п.2 Положення № 114.
Як встановлено судом, на час звільнення ОСОБА_1 було присвоєне спеціальне звання майора міліції, тобто відповідно до п.2 Положення № 114 Позивач належала до старшого начальницького складу.
Відповідно до п.7 Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років.
Таким чином, за загальною нормою, яка міститься у п.7 Положення № 114, ОСОБА_1 як особа старшого начальницького складу мала перебувати на службі до досягнення 45 річного віку.
45 років Позивачу виповнилося у 2011 році.
П.8 Положення № 114 визначено, що особи старшого начальницького складу, які досягли встановленого для них п.7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.
У зв'язку з досягненням ОСОБА_1 45 річного віку виникли підстави для припинення її служби в органах внутрішніх справ.
В судовому засіданні Позивач та представники Відповідачів пояснили, що питання припинення ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ не було вирішено у 2011 році з тієї причини, що завдання і функцій, які покладалися на сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Центрально-Міського районного відділу Горлівського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області, який очолювала Позивач, передавалися територіальним органам Державної міграційної служби України.
Відповідно до п.8 Положення № 114 при необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.
У виняткових випадках особам старшого начальницького складу строк служби в органах внутрішніх справ може бути продовжено, з урахуванням стану здоров'я, в такому ж порядку повторно до 5 років, а окремим із них, які мають вчену ступінь або вчене звання, - до 10 років.
Аналіз наведеної норми зумовлює висновок, що залишення особи на службі в органах внутрішніх справ після досягнення віку, передбаченого п.7 Положення № 114, належить до дискреційних повноважень керівництва органів внутрішніх справ. Особа може бути залишена на службі після досягнення вказаного віку за умови наявності службової необхідності у цьому.
П.п. «а» п.65 Положення № 114 передбачено, що особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого п.7 цього Положення та Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.
Відповідно до п.70 Положення № 114 звільнення осіб старшого начальницького складу в запас і відставку провадиться: до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно - начальниками головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що спірний наказ від 25 січня 2013 року № 23о/с прийнятий Відповідачем 1 у межах повноважень, в порядку та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, з дотриманням критеріїв, наведених у ч.3 ст.2 КАС України, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Твердження Позивача про упереджене ставлення до неї колишнього керівництва, наявність у неї статусу одинокої матері цього висновку не спростовують.
Щодо позовних вимог про поновлення на службі в органах внутрішніх справ та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд вважає за потрібне відзначити наступне.
За своєю сутністю вказані вимоги спрямовані на відновлення прав Позивач, порушених внаслідок незаконного звільнення, оскільки судом не встановлені порушення вимог законодавства України при звільненні ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ, позовні вимоги про поновлення її на службі та про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають.
Заслухавши пояснення Позивача та представників Відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Горлівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказу незаконним, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені в судовому засіданні 09 квітня 2013 року в присутності представників сторін.
3. Постанова складена у повному обсязі 12 квітня 2013 року.
4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
5. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.