Справа № 2/1005/486/2012 Головуючий у І інстанції Величко В.П.
Провадження № 22-ц/780/1337/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В.О.
Категорія 4 17.04.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
16 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного Суду Київської області в складі:
головуючого судді Яворського М.А.,
суддів Фінагєєва В.О., Кашперської Т.Ц.,
за участю секретаря: Черненко І.Ю.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року у справі за позовом Бориспільського міськрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, третя особа - управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області про скасування державної реєстрації державного акту та повернення ділянки у придатний у використання стан, шляхом знесення усього побудованого, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2011 року прокурор звернувся до суду з позовом про скасування державної реєстрації державного акту та повернення ділянки у придатний у використання стан, шляхом знесення усього побудованого. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою було проведено перевірку щодо законності надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, за наслідками якої було встановлено, що земельна ділянка була передана у приватну власність з порушенням вимог ст.ст. 58,59,60 ЗК України та ст. ст. 88,89 Водного кодексу України, внаслідок чого державний акт є недійсним з моменту його реєстрації.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року задоволено. Скасовано державну реєстрацію державного акту серії КВ № 117091 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,030 га, із кадастровим номером 3220886000:03:002:0390, для ведення садівництва в СТ «Дніпровець» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, який зареєстрований 29.07.2004р. за № НОМЕР_1.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку, площею 0,030 га, із кадастровим номером 3220886000:03:002:0390, державі в особі Бориспільської районної державної адміністрації із приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення усього побудованого майна та вивезення його за власний рахунок за межі земельної ділянки.
Стягнуто з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_2 по 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, про відмову в задоволенні позовних вимог, через порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідно до Конституції України право власності є непорушним, а ЦК не передбачає такої підстави як припинення права власності на нерухоме майно, як визнання недійсним державного акту на земельну ділянку. До того ж жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму винесення з прибережних захисних смуг будь-яких об'єктів, а тому примусове перенесення об'єкту нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці не може бути реалізоване.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 29 липня 2004 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,030 га, яка розташована у Бориспільському районі Процівської сільської ради СТ «Дніпровець» з цільовим призначенням для ведення садівництва.
Згідно рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 травня 2005 року, яке набрало законної сили, державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 липня 2004 року, виданий ОСОБА_2, визнано не дійсним, а розпорядження Бориспілької РДА Київської області № 576 від 22.07.2004 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку гр. ОСОБА_2 на території садівницького товариства «Дніпровець» в адміністративних межах Процівської сільської ради» незаконним. (а.с. 137-139)
Зазначеними рішеннями встановлено, що державний акт виготовлений, виданий та зареєстрований на ім'я ОСОБА_2 з порушенням вимог Земельного кодексу України, Водного кодексу України, внаслідок чого є недійсним з моменту реєстрації.
Статтею 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно висновків контролюючих органів (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.04.2011р року Управління Держкомзему у Бориспільському районі та акт перевірки стану дотримання вимог водного законодавства від 20.04.2010 року Дніпровського басейнового управління водних ресурсів) встановлено, що на земельній ділянці ОСОБА_2 знаходяться житловий будинок, гараж для човна, навіс для машини, убиральня. Земельна ділянка обгороджена парканом. Відстань від паркану до урізу води становить 10 метрів. Між парканом та урізом води Канівського водосховища знаходиться купа битої цегли(а.с.24-27).
Приймаючи рішення про задоволення позову прокурора суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 88, 89 ВК України та ст.ст. 60, 61, 84 ЗК України. Так, згідно із вимогами ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України, та ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги для великих річок -100 метрів, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення та збереження їх водності, які є природоохоронними територіями з режимом обмеженої господарської діяльності, в яких забороняється будівництво будь-яких споруд, розорювання земель, садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Пунктом ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, визначених цим кодексом.
Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи та наданих сторонами доказів вбачається, що на спірній земельній ділянці, в установленому законом порядку збудовано та зареєстровано садовий будинок з господарськими спорудами, що підтверджується наданими суду витягом про державну реєстрацію прав Бориспільського районного БТІ.
Звертаючись до суду з зазначеним позовом прокурор не зазначив правової підстави знесення відповідачем будинку та господарських споруд, збудованих в установленому порядку на земельній ділянці.
Не зазначив такої правової підстави і суд першої інстанції в рішенні про задоволення позову.
З наявних у справі доказів, а саме Виписки з протоколу № 1 засідання правління С/Т «Дніпровець» від 03.03.2004 року (а.с. 44), Державного акту на право користування землею № 085781 (а.с. 45-49), рішення виконавчого комітету Бориспільської районної ради № 159/3 від 26.08.1987 року (а.с. 50-51), статуту С/Т «Дніпровець» (а.с. 52) вбачається, що спірна земельна ділянка була виділена в постійне користування СТ «Дніпровець», яке в свою чергу надало її в користування відповідачу ОСОБА_2
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку державі в особі Бориспільської РДА є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Задовольняючи зазначені вимоги, суд першої інстанції не звернув уваги, що спірна земельна ділянка, до передачі її у власність відповідачу перебувала в постійному користуванні СТ «Дніпровець», а потім ОСОБА_2
Таким чином, повернувши земельну ділянку державі в собі Бориспільської РДА, суд фактично припинив право користування даною ділянкою СТ «Дніпровець» та відповідача, хоча таких вимог перед судом прокурор не ставив і доказів на їх обґрунтування суду не подавав.
Отже, своїм рішенням суд вирішив питання про права та обов'язки СТ «Дніпровець», яке взагалі не залучене до участі у справі і позов в їх інтересах не подавався та про право користування ділянкою відповідача, яке також не було предметом оскарження та судового розгляду.
За таких обставин висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на поданих сторонами доказах.
Приймаючи рішення про задоволення позову, щодо скасування державної реєстрації державного акту серії КВ № 117091 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,030 га, із кадастровим номером 3220886000:03:002:0390, для ведення садівництва в СТ «Дніпровець» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, який зареєстрований 29.07.2004 року за № НОМЕР_1, суд першої інстанції не звернув уваги, що у відповідності до вимог ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент подачі позовної заяви» - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2005 року, яким був визнаний недійсним оскаржуваний Бориспільським районним прокурором державний акт про право власності на землю, на момент подачі позову, тобто станом 27.07.2011 року був самостійною підставою до скасування запису про державну реєстрацію державного акту.
За таких обставин у прокурора, при наявності такого, що набуло чинності рішення суду про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, не було законних підстав звертатись з додатковим позовом, оскільки відсутнє рішення компетентного органу про відмову в скасуванні рішення про державну реєстрацію зазначеного державного акту.
Згідно з вимогами ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції - записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Однак, позовна заява прокурора не містить вимог про скасування рішення компетентного органу про державну реєстрацію державного акту про право власності на землю.
Таким чином висновки суду про задоволення позову в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають обставинам справи, через що рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Бориспільського міськрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, третя особа - управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області про скасування державної реєстрації державного акту та повернення ділянки у придатний у використання стан, шляхом знесення усього побудованого відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий: Яворський М.А.
Судді: Кашперська Т.Ц.
Фінагєєв В.О.