копія

                                                                                                   Справа № 2-3014/08

Рішення

Іменем України

14 жовтня 2008 року                                                                                м. Чернігів      

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого -  судді                                Артюх К.В.

               при секретарі                                                  Горбік Т.А.

за участю позивача ОСОБА_1.,

 представника позивача ОСОБА_2.,

 відповідача ОСОБА_3.,

 представника відповідача ОСОБА_4.,

 представника третьої особи Попович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, третя особа служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,  суд, - 

встановив:

 Позивач звернувся до суду з позовом і просить виселити із житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1та відповідно до технічного паспорту на житловий будинок позначений літерою „Г-1” ОСОБА_3. та неповнолітнього ОСОБА_5., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.07.2008 року позивач являється єдиним власником житлового будинку, розташованого за адресоюАДРЕСА_1і житлового будинку позначений літерою „Г-1”. В даний час у вказаному будинку проживає колишня дружина брата позивача ОСОБА_6. - ОСОБА_3. з неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Не зважаючи на те, що відповідач є власницею квартири АДРЕСА_2 , в добровільному порядку не бажає виселитися із житлового будинку, власником якого являється позивач. Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушує права володіння, користування, розпорядження майном і в порядку ст. 316, 317, 321, 331 ЦК України просить захистити його права.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, по суті позову пояснив, що його батьки, він та його брат збудували будинок під літерою „Г-1” і короткий час брат ОСОБА_6., разом із дружиною та сином проживали в цьому будинку. Але їх життя не склалося і вони розлучилися, брат виїхав з будинку, а відповідач самостійно перегородила частину будинку, відрізала опалення, встановила металеві двері та решітки на вікна.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, оскільки порушено право власності позивача, так як відповідач не являючись членом його сім'ї проживає в будинку літ. „Г-1” по АДРЕСА_1, в зв'язку з чим позивач не має можливості розпорядитися своє власністю.

Відповідач позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити, по суті позову пояснила, що після одруження з ОСОБА_6. батько останнього являючись власником будинку по АДРЕСА_1 і володільцем земельної ділянки виділив на їх сім'ю земельну ділянку для будівництва будинку. Будинок будували за допомогою всіх батьків. Коли будинок не був ще добудований, то їх сім'я жила в будинку під літ. „А”. В травні 1997 року їх сім'я переїхала проживати в будинок під літерою „Г-1”, хоча він і не був зданий в експлуатацію. Її вселення відбувалося як члена сім'ї сина господаря будинку під літ. „Г-1”, будь-якої угоди не укладалося, батько ОСОБА_6. - ОСОБА_7. просто виділив будинок для їх проживання. В ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7., будинок під літ. „Г-1” зданий в експлуатацію не був. В 2005 році почалася розпадатися їх сім'я, в зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_6.. В зимовий період її чоловік та позивач злили воду з опалення в зв'язку з чим вона з неповнолітнім сином була змушена знімати квартиру в будинку АДРЕСА_1, при цьому всі речі залишалися в будинку № 4 і у неї були ключі від будинку. В лютому 2006 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_6. був розірваний. Восени відповідач, разом з сином вселилися в будинок № 4, де і проживають на даний час. За час проживання відповідач проводила ремонті роботи, встановила котел, сплачує всі комунальні послуги. З колишнім чоловіком домовилися, що частина будинку залишиться їй і тому дві його кімнати відокремлені. В квартирі за  місцем реєстрації відповідач з неповнолітнім ОСОБА_5. не проживала і не може проживати, оскільки інший співвласник створює неможливі умови для їх проживання.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач вселилася в будинок під літ. „Г-1”  як член сім'ї власника і продовжує там проживати саме, як член сім'ї власника, здійснює роботи по благоустрію будинку, проводить оплату комунальних платежів і в порядку ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України має право на проживання в цьому будинку.

Представник третьої особи вирішення спору залишив на розсуд суду, при цьому просив врахувати інтереси неповнолітнього.

            Вислухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, матеріали архівної цивільної справи № 2-54/06 за позовом ОСОБА_3. до ОСОБА_6., ОСОБА_1., Чернігівської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння; його реальний розподіл;  визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 930955, виданого 08 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_1; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2005 року, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1, судом встановлено, що 29 серпня 1992 року відповідач зареєструвала шлюб з ОСОБА_6. ( а. с. 8 справи № 2-54/06),ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 ( а. с. 25-а справи № 2-54/06). На плані будинку літ. „Г-1” за адресою АДРЕСА_1( а. с. 30 справи № 2-54/06) 08 серпня 1997 року техніком Чернігівського МБТІ поставлена відмітка про самочинне будівництво приміщень „Г-1” та Г1-1”,площею 86.1 кв. м.. Позивачем прийнята спадщина після смерті ОСОБА_7, в тому числі і спірний будинок, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ( а. с. 91 справи № 2-54/06). 28 вересня 2004 року ОСОБА_6. не заперечував проти відключення опалення у двох дальніх кімнатах, про що надав розписку  ( а. с. 125 справи № 2-54/06). 06 жовтня 2004 року в будинок літ. „Г-1” встановлений котел опалення та з ОСОБА_6. укладений договір ВАТ „Чернігівгаз” про надання послуг ( а. с. 121-123 справи № 2-54/06). За відповідачем зареєстровано право власності на частину квартири АДРЕСА_2( а. с. 124 справи № 2-54/06).  08 вересня 2005 року позивачу по справі передано у власність, безоплатно, земельна ділянка поАДРЕСА_1, площею 0,1 га та в довгострокову оренду, строком на 10 років, площею 0, 0093 га. ( а. с. 216 справи № 2-54/06).

            Згідно рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 20 липня 2006 року ( а. с. 299-302 справи № 2-54/06) в задоволенні вимог ОСОБА_3. до ОСОБА_6., ОСОБА_1., Чернігівської міської ради про визнання права власності на 2/3 частини домоволодіння; його реальний розподіл;  визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 930955, виданого 08 лютого 2006 року на ім'я ОСОБА_1; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08 вересня 2005 року, укладеного між Чернігівською міською радою та ОСОБА_1 - відмовлено.

            На підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21 липня 2008 року на позивача оформлено право власності на житловий будинок літ „Г-1” житловою площею 53.6 кв. м. ( а. с. 5) та зареєстровано право власності на все домоволодіння АДРЕСА_1 ( а. с. 6).

            Згідно правових позицій Верховного Суду України при вирішення спорів пов'язаних із користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах належних громадянам на праві приватної власності ( про виселення, право користування тощо), слід виходити з норм гл. 6 розд. III ЖК про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

            Згідно ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.  Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи пояснення позивача, що будинок під літ. „Г-1” поАДРЕСА_1 будували його батько ОСОБА_7., він та його брат - ОСОБА_6., після будівництва в даному будинку проживала сім'я брата ОСОБА_6., яка складалася з дружини ОСОБА_3 . та неповнолітнього сина ОСОБА_5; пояснення відповідача, що вона та неповнолітній ОСОБА_5., як члени сім'ї сина власника будинку ОСОБА_7. вселилася в спірний будинок і там проживали; спадкове майно, яке перейшло згідно заповіту ОСОБА_1., в тому числі і спірний будинок, належало ОСОБА_7., що встановлено в рішенні Апеляційного суду Чернігівської області  від 20 липня 2006 року ( а. с. 299-302 справи № 2-54/06), також беручи до уваги, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_7. заперечував проти вселення відповідача та неповнолітнього ОСОБА_5 в спірний будинок, або була укладена угода щодо порядку користування приміщенням, тому суд приходить до висновку, що за згодою власника ОСОБА_7., в порядку ч.2 ст. 156 ЖК України відповідач та неповнолітній ОСОБА_5. вселилися в будинок під літ „Г-1” поАДРЕСА_1, як члени сім'ї ОСОБА_6., який був членом сім'ї ОСОБА_7. і продовжують проживати цьому будинку на теперішній час.

Дійсно позивач на час звернення до суду являється власником всього домоволодіння АДРЕСА_1 , в тому числі і будинку позначеного на плані літ „Г-1”, проте порядок виселення членів сім'ї власника жилого будинку визначений ст. 157 ЖК України та ч.2 ст. 405 ЦК України

Враховуючи, що позивач не обґрунтував позов про виселення відповідача та неповнолітнього ОСОБА_5. нормами визначеними законом, відповідно не надав належних доказів, тому відсутні правові підстави виселення ОСОБА_3 . та неповнолітнього ОСОБА_5. з будинку позначеного літерою „Г-1” поАДРЕСА_1 і позовні вимоги задоволенню не підлягають. 

            Керуючись ст. ст.  10, 11, 60, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 316, 317, 321, 331, 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України, суд 

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1до ОСОБА_3, третя особа служба у справах дітей Новозаводської районної у місті Чернігові ради про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, відмовити.  

            Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя Новозаводського

районного суду м. Чернігова                               К.В. Артюх