Справа №22ц- 5494 2006 рік
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Дніпропетровської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Дніпропетровськ 07 листопада 2006 року
Судова колегія
судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області
в складі:
судді-головуючої - МИХАЙЛОВСЬКОЇ С.Ю.
суддів - ЧУБУКОВА О.П.
- ГОКОВА П.В. при секретареві - ГОРОБЕЦЬ К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
в м. Павлограді Дніпропетровської області
на рішення
Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області
від 05 квітня 2006 року
по цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
України в м. Павлограді Дніпропетровської області
про стягнення страхової виплати на відшкодування моральної
шкоди, заподіяної наслідками професійного захворювання, -
Справа №22ц-5494 Суддя-головуючий
Категорія: 19 У суді першої інстанції
ЩЕРБИНА О.О. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції ЧУБУКОВ О.П.
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 05 квітня 2006 року частково: на суму 31500 (тридцять одна тисяча п'ятсот) гривень, - задоволено позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань в м. Павлограді Дніпропетровської області про стягнення на його користь за рахунок відповідача відшкодування завданої йому наслідками професійного захворювання моральної шкоди.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції як безпідставного: Законом України „Про бюджет 2006 року" призупинена дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди. Окрім того відповідач вважає, що наявність самого факту спричинення позивачу наслідками набутого ним професійного захворювання моральної шкоди не є доведеною.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення зміні з наступних підстав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з слідуючих підстав.
ОСОБА_1 тривалий час працював на підприємствах вугільної промисловості, де набув професійне захворювання.
Згідно довідки МСЕК від 02 лютого 2000 року ОСОБА_1 встановлено 45 % втрати професійної працездатності безстроково визнано інвалідом третьої групи.
Відповідно до п. З розділу XI Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація особам, зазначеним у статті 8 цього Закону, і які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги провадяться також Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року за № 472 (із змінами та доповненнями) та ст. 12 Закону України "Про охорону праці" (в редакції 1992 р.) передбачалось відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи, що до теперішнього часу ОСОБА_1 з позовом про стягнення моральної шкоди не звертався, позивач отримав ушкодження здоров'я працюючи на підприємствах вугільної промисловості (в одній із небезпечних галузей господарства), страждання мають місце і на даний час, про що свідчить довідка МСЕК, тому виходячи з принципу верховенства права людини та ч.2 ст.З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про те, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону, колегія вважає право позивача на відшкодування спричиненої йому професійним захворюванням моральної шкоди визнати за необхідне.
З урахуванням вказаних обставин справи, підстав та часу виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди, стану його здоров'я, проценту втрати працездатності, колегія суддів вважає, що стягнута моральна шкода у розмірі 31500 грн. підлягає зменшенню до 2500грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2005 року змінити: розмір стягнення відшкодування в рахунок страхової виплати за спричинення моральної шкоди а Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді Дніпропетровської області на користь зменшити до 2500 (двох тисяч п'ятсот) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців.