РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 0124/7521/2012Головуючий суду першої інстанції:Прищепа О.І.

№ провадження: 22-ц/190/1794/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Сінані О. М.

"11" квітня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Сінані О.М.,

Суддів:Рошка М.В., Хмарук Н.С.,

При секретарі:Куелія Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до комунального підприємства «Житлово-комунальне господарство «Мартьян» про визнання договору частково недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

у вересні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до КП «Житлово-комунальне господарство «Мартьян» про визнання договору частково недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що його було прийнято на посаду інженера у КП «Житлово-комунальне господарство «Мартьян» на посаду інженера строком до 24 грудня 2010 року. Наказом від 24.12.2010 року його звільнено на підставі ст. 36 ч. 2 КЗпП України. Вважає, що трудовий договір є недійсним в частині строку його дії, оскільки посада інженера передбачає виконання зобов'язань у невизначений строк. Також просив поновити строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року ОСОБА_6 відмовлено в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Зазначив, що суд першої інстанції надав невірну оцінку рішенням, які не мають преюдиційного значення, оскільки стосуються питання звільнення з роботи, а не укладення трудового договору. Окрім того, судом надано невірну оцінку обставинам поважності причин пропуску строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_6 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Ялтинського міського суду від 07 липня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково, наказ № 98-к від 24 грудня 2010 року про звільнення його з посади інженера визнаний незаконним. ОСОБА_6 поновлений на посаді інженера КП «Житлово-комунальне господарство «Мартьян» та на його користь з КП «Житлово-комунальне господарство «Мартьян» стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9570 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду АРК від 25 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасовано, ОСОБА_6 відмовлено в позові.

Зазначеними рішеннями встановлено, що ОСОБА_6 на підставі наказу № 89-к від 25 листопада 2010 року, з яким він був ознайомлений, прийнятий на посаду інженера КП «Житлово-комунальне господарство «Мартьян». Наказом КП «Житлово-комунальне господарство «Мартьян» від 24 грудня 2010 року ОСОБА_6 звільнено з посади у зв'язку з закінченням строку договору У період з 22 грудня 2010 року по 11 січня 2011 року він перебував на лікарняному.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з ст. 21 КЗпП України, відповідно до якої трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст. 23 п. 2, 3 ч. 1 КЗпП України, трудовий договір може бути таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом ст. 24 п. 6 ч. 1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що вони зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Так, ОСОБА_6 прийнято на роботу на підставі його заяви, щодо строку дії трдуового договору, він зазначений у наказі про прийняття на роботу від 25.11.2010 року № 89-к, з яким позивач ознайомлений, про що свідчить наявність йго підпису (а.с. 5-6). Таким чином працівник висловив своє бажання про прийняття на роботу саме на визначений строк. Після ознайомлення з наказом жодних зауважень щодо його змісту протягом трьох місяців ОСОБА_6 не заявляляв.

Проте, розглянувши питання щодо строку позовної давності суд першої інстанції виходив з вимог ст. 85 ЦПК України, а також п. 4 Постанови Пленуму ВС України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», в якому зазначено, що встановлені ст.ст. 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від пропуску ціх строків,а також необхідно навести мотиви у рішенні, чому він поновлюється, або ввважає неможливим поновити пропущений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

В мотивувальній частині рішення зазначено, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позивачем пропущений строк на звернення до суду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується та вважає, що вони зроблені з порушенням норм матеріального права, а посилання суду на пропуск позивачем строку позовної давності підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення, оскільки, у разі пропуску зазначеного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, тому суд зясовує не лише причини пропуску строку, а і всі обставини справи.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 не доведений факт порушення його прав, а тому суд мав відмовити йому не з підстав пропуску строку, а з підстав недоведенності порушення правпозивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись статтями 304, 309 ч. 1 п. 4, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення судження суду про пропуск ОСОБА_6 строку позовної давності.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді