Справа № 1011/1090/12 Головуючий у І інстанції Селюков

Провадження № 11/780/397/13 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко В.В.

Категорія 20 17.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

« 17» квітня 2013 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ЛЕВЧУКА О.Д.,

суддів - ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та ЗАГОРУЙКА В.В.,

за участю прокурора КРАСКІВСЬКОГО В.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляцію засудженого ОСОБА_2, на вирок Згурівського районного суду Київської області від 11 січня 2013 року, за яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Згурівка Київської області, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 15.05.2002 року Згурівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75, п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 2) 03.03.2004 року Згурівським районним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст. 75, п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік 6 місяців; 3) 26.02.2008 року Згурівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі; 4) 19.02.2010 року Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненого по відбуттю покарання 28.04.2012 року,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців, за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі та за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 2 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За цим же вироком ОСОБА_3 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки 6 місяців та за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 5 ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 7 років 2 місяці з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Вирок стосовно останнього не оскаржувався.

Колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно з вироком, ОСОБА_3, 21 серпня 2012 року приблизно о 20 годині в смт. Згурівка Київської області по вул. Чкалова, буд. 131, за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна, скориставшись тим, що потерпіла похилого віку та сама відчинила двері, проникли в середину житлового будинку ОСОБА_4, розташованого за вищевказаною адресою, де вчинили розбійний напад на останню, під час якого ОСОБА_3, застосовуючи фізичне насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, яке виразилось у надіванні поліетиленового пакету на голову ОСОБА_4 та висловлювання словесних погроз застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої, вимагав віддати їм грошові кошти, після чого, разом з ОСОБА_2, знявши з голови потерпілої поліетиленовий пакет, тримаючи в руках ножі біля шиї потерпілої, висловили вимоги віддати їм гроші, потерпіла, сприйнявши ці погрози як реальні, вказала їм місце зберігання грошей в будинку, після чого вони відкрито заволоділи її грошовими коштами у сумі 500 гривень та мобільним телефоном марки «Самсунг GT-E1080», вартістю 150 гривень із стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар», вартістю 10 гривень, та зникли з місця скоєння злочину, чим завдали потерпілій матеріального збитку на загальну суму 660 гривень.

ОСОБА_3, 22 серпня 2012 року приблизно о 16 годині в АДРЕСА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, демонтували з металевої огорожі, що належала ОСОБА_5, яка знаходиться за вищевказаною адресою та здійснили крадіжку 25 пластин висотою 150 см., шириною 15 см., вартістю за одну 15 гривень, чим спричинили останньому матеріального збитку на загальну суму 375 гривень.

ОСОБА_3, повторно, 24 серпня 2012 року приблизно о 19 годині в АДРЕСА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_2, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_6, шляхом вільного доступу за вищевказаною адресою вчинили крадіжку трьох чавунних відділень з пічного опалення в комплекті з кільцями, вартістю за одну 200 гривень, на загальну суму 600 гривень, та чавунний засув пічного опалення вартістю 40 гривень, чим спричинили останній матеріального збитку на загальну суму 640 гривень.

ОСОБА_2 10 серпня 2012 року приблизно о 24 годині в АДРЕСА_4, маючи прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом розбиття скла у вікні, проник в середину кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», яке орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_7, де здійснив крадіжку товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2746 гривень 55 копійок.

Не погоджуючись з даним вироком, засудженим ОСОБА_2 подано апеляцію, в якій він просить змінити вирок в частині призначення покарання та призначити покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, врахувавши обставини, які пом'якшують покарання. В обґрунтування апеляції посилається на те, що судом 1-ї інстанції не були враховані всі пом'якшуючі обставини, а саме - з'явлення зі зізнанням, щире каяття, відшкодування збитків та відсутність претензій потерпілих. Апелянт просить не брати до уваги той факт, що скоєння злочинів було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, адже на його думку, це нічим не підтверджується.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне вирок залишити без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

В основу вироку покладені покази самих засуджених, які в повному обсязі визнали свою вину та показали яким саме чином вони реалізовували свій злочинний намір. Справу було розглянуто в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, а тому апеляційний суд не вправі розглядати обставини справи, в тому числі і заяву засудженого ОСОБА_2 щодо стану сп'яніння під час вчинення ним злочинних дій.

Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 та за ч. 3 ст. 187 КК України судом кваліфіковані вірно.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд 1-ї інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, а саме з'явлення зі зізнаннями, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, тобто судом враховані саме ті обставини, на які посилається апелянт в скарзі, і саме з їх урахуванням призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 статті 187 КК України.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ї інстанції ОСОБА_2 призначено необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів покарання, і з яким колегія суддів погоджується, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2 не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960 року), колегія суддів апеляційного суду Київської області,

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Згурівського районного суду Київської області від 11 січня 2013 року стосовно ОСОБА_2, - без зміни.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ