Головуючий суду 1 інстанції - Тімінський В.В.

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 2-574/12

Провадження № 22ц/782/693/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Ступіної Я. Ю.,

суддів: Темнікової В. І., Коновалової В. А.,

при секретарі Тищенко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ТОВ «Європа-Транс ЛТД» на рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 02 січня 2013 р. у цивільній справі за позовом ТОВ «Європа-Транс ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення нанесених збитків,-

в с т а н о в и л а:

В липні 2012 р. позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив стягнути з відповідача у відшкодування збитків 22 936,34 грн., посилаючись на такі обставини. Відповідач працював у нього з 14.02.2011 р. водієм автотранспортних засобів з виконанням функцій експедитора і з ним було укладено письмовий договір про повну майнову відповідальність. 22.10.2011 р. у відповідача під час рейсу в м. Любляни (Словенія) було викрадено паливну картку UTA № 351 та особистий телефон, в кому записаний код цієї картки. За період з 03.10.2011 р. по 25.10.2011 р. за цією карткою було придбано паливо на загальну суму 2 082,84 євро., що за курсом НБУ складає 22 936,34 грн., за які відповідач не звітував під час звіту 25.10.2011 р., чим заподіяв йому шкоду, від добровільного відшкодування якої відмовився.

Рішенням Слов'яносербського районного суду Луганської області від 02 січня 2013 р. в задоволенні позову відмовлено за необгрунованістю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати таке рішення суду і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача Зубко І.М. апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_4 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, з 14.02.2011 р. відповідач працював у позивача водієм з виконанням функцій експедитора з підписанням письмового договору про повну матеріальну відповідальність як водія.

22.10.2011 р. у відповідача, який виконував рейс на автомобілі Scania, державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, який належить позивачу, маршрутом Італія-Росія біля м. Любляни (Словенія), під час зупинки та у його відсутність в автомобілі викрадено паливну картку UTA № 351 та особистий телефон, в якому записаний код картки.

У період з 03.10.2011 р. по 25.10.2011 р., а саме з 22.10.2011 р. по 23.10.2011 р. за цією карткою було придбано паливо на загальну суму 2 082,84 євро, що за курсом НБУ складає 22 936,34 грн., чим позивачу заподіяно матеріальну шкоду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що підстав для відшкодування позивачу шкоди з відповідача, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, не має, оскільки відповідачу паливна картка UTA № 351 за актами приймання-передачі не передавалася і, крім того, відсутня вина відповідача у заподіяні позивачу шкоди у зв'язку з крадіжкою цієї паливної картки, що звільняє його від відшкодування шкоди на підставі ч. 2 ст. 1166 ЦК України.

З такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Передбачені статтею 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі наявності між сторонами спору в деліктних зобов'язаннях.

Разом із тим підстави, умови, порядок, межі і розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі, організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно статті 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року N 447/24 (далі - Перелік).

Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" від 29 грудня 1992 року N 14 роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 1351 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Оскільки робота водія не внесена до зазначеного вище Переліку, то укладання позивачем з відповідачем, саме як з водієм, договору про повну матеріальну відповідальність, юридичної сили не має, а тому не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача у повному обсязі.

Оскільки згідно з чинним законодавством відповідач, як працівник, з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди, то на нього має бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність у зв'язку із заподіянням позивачу матеріальної шкоди з його вини, бо він не зберіг паливну картку UTA № 351 та секретний PIN-код належним чином, зупинився на території, яка не охороняється, що йому було заборонено, внаслідок чого сталася крадіжка цієї картки і PIN-коду, за допомогою якої здійснені покупки палива 22 і 23.10.2011 р. на суму 2 082,84 євро, що в еквіваленті складає 22 936,34 грн.

Згідно ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Оскільки за останні два календарних місяця роботи відповідача (серпень-вересень 2011 р.), які передували обставинам, за яких позивачу заподіяно матеріальну шкоду, середній місячний заробіток відповідача складав 985 грн., то саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. № 100.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду, яке ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130-132, 134, 135-1, 135-3, 136-138 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 11, 303, 305, 307, 309, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ТОВ "Європа-Транс ЛТД" задовольнити частково.

Рішення Слов'яносербського районного суду Луганської області від 02 січня 2013 р. скасувати.

Позов ТОВ «Європа-Транс ЛТД» до ОСОБА_2 про стягнення нанесених збитків задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Європа-Транс ЛТД» у відшкодування шкоди, заподіяної товаристу, середній місячний заробіток 985,00 грн., а також понесені ТОВ «Європа-Транс ЛТД» судові витрати у розмірі 329,60 грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: