Справа №784/1295/13 17.04.2013 17.04.2013 17.04.2013
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 11 кп/784/38/13 Категорія: ст. 186 ч. 3 КК України
Головуючий у першій інстанції Яворська Н.І.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2013 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Дзюби Ф.С.
суддів Чернявського А.С., Фаріонової О.М.
при секретарі Овчаренку М.М.
за участю учасників судового провадження:
прокурора Брек Г.С.
обвинуваченого ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні
кримінальне провадження № 12012160310000013
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
- 25.05.2012 року Снігурівським районним судом Миколаївської області за ст.ст. 185 ч. 1, 304 ч. 1 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців,
- засуджений за ст. 186 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком суду від 25.05.2012 року та остаточне покарання визначено на 4 роки 3 місяці позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 270 грн.
За вироком суду, 10 жовтня 2012 року близько 21 години ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом виставлення москітної сітки з вікна, проник до житлового приміщення ОСОБА_4, розташованого по АДРЕСА_2, де в приміщенні ванної кімнати, з шафи таємно викрав гроші в сумі 70 грн. Після чого, ОСОБА_3 проник до кімнати залу, де був виявлений потерпілою ОСОБА_4
Незважаючи на зауваження потерпілої, утримуючи викрадені гроші, а також викрадені речі: 3 чоловічі сорочки, 2 джинсові куртки та жіночий піджак, а всього на загальну суму 270 грн., ОСОБА_3 втік з місця вчинення злочину.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання до 4 років позбавлення волі.
Апелянт вважає, що призначене покарання є занадто суворим. Просить суд врахувати пом'якшуючи покарання обставини, а саме: визнання вини, його щире каяття, скрутне матеріальне становище його родини та те, що його матір не працює і має на утриманні малолітнього брата, які потребують його допомоги.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 3 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, і не оспорюються апелянтом.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу винного, який характеризується негативно. Судом враховано, що ОСОБА_3 вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.
Як обставини, які пом'якшують покарання, суд врахував визнання вини та щире каяття обвинуваченого, тобто ті обставини, на які посилається апелянт.
Наявність у обвинуваченого матері, ІНФОРМАЦІЯ_3, та неповнолітнього брата, а також те, що матір не працює, на що посилається апелянт, не є обставинами, які пом'якшують покарання.
Покарання ОСОБА_3 призначено у мінімальних межах санкції ст. 186 ч. 3 КК України, яка передбачає покарання від 4 до 8 років позбавлення волі.
Остаточне покарання ОСОБА_3 судом правильно визначено згідно ст. 71 КК України, оскільки обвинувачений вчинив злочин в період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком суду.
Таким чином, покарання призначено у відповідності з вимогами ст. ст. 65-67, 71 КК України, є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду, про що просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
п о с т а н о в и л а :
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2013 року у відношенні ОСОБА_3 залишити без змін.
Головуючий:
Судді: