Справа № 1-1087/11 Провадження №11/773/204/13 Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Категорія: ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України Доповідач : Міліщук С. Л.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Міліщука С.Л.,

суддів - Хлапук Л.І., Денісова В.П.,

при секретарі - Бубало О.О.,

з участю прокурора - Кухтей - Хилюк Л.В.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_3,

захисника засудженого - ОСОБА_4,

засудженого - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2012 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, одружений, маючий малолітню дитину, непрацюючий, згідно ст. 89 КК України не судимий,

засуджений:

- за ч. 1 ст. 190 КК України на 1 (один) рік обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 190 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В строк відбуття покарання ОСОБА_5 зараховано період його затримання і перебування під вартою з 14 по 16 вересня 2011 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вироком суду задоволено цивільні позови потерпілих та стягнуто з ОСОБА_5 на користь:

- ОСОБА_2 13530 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди;

- ОСОБА_6 5470 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди;

- представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_3 1450 грн. матеріальної та 3000 грн. моральної шкоди;

- представника потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 500 грн. матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що він, 14 липня 2011 року, о 19 годині в м. Луцьку, біля магазину «Оленка» по вул. Тарасовій, шляхом обману та зловживання довірою заволодів ювелірним виробом ОСОБА_1 на загальну суму 250 гривень.

Крім того, він же, в м. Луцьку, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_1 повторно заволодів:

- 24 липня і 30 липня 2011 року біля 12 год., поблизу магазину «Дует», що по вул. Володимирській, ювелірними виробами належними ОСОБА_2 відповідно на загальні суми 2230 грн. і 11 300 грн.;

- 20 серпня 2011 року біля 21 год. 30 хв., поблизу кафе «Українські страви» по вул. Ковельській, грошима ОСОБА_1 в сумі 400 грн.;

- 01 вересня 2011 року біля 18 год., поблизу магазину «Дует», що по вул. Володимирській, належним ОСОБА_7 мобільним телефоном марки «Нокіа 2330» вартістю 500 грн.;

- 03 вересня 2011 року о 17 год., біля автостанції № 2 по вул. Львівській, золотими виробами на загальну суму 5470 грн., які належали ОСОБА_6;

- 09 вересня 2011 року біля 17 год., поблизу гуртожитку по вул. Н. Хасевича, грошима ОСОБА_1 в сумі 800 грн.;

якими в подальшому розпорядився на власний розсуд.

У поданій апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи доведеності вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого через безпідставне застосування до останнього ст. 75 КК України. У зв'язку з цим просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України - 1 рік обмеження волі, а за ч. 2 ст. 190 КК України - 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначити у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, представника потерпілої ОСОБА_1 - ОСОБА_3, потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу з мотивів викладених у ній, та в судових дебатах просили її задовольнити, засудженого та його захисника, які заперечили останню та в судових дебатах, а ОСОБА_5 і в останньому слові, просили залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів за обставин викладених у вироку, доведено зібраними та перевіреними у справі доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України і які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 75 КК України суд приймає рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання із випробуванням у випадку, коли, враховуючи тяжкість злочину, особу винного, інші обставини справи, прийде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Суд, як зазначено в ч. 2 ст. 334 КПК України (в ред. 1960 року), зобов'язаний мотивувати звільнення від покарання з випробуванням.

Верховний Суд України в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" наголосив, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Даних вимог закону суд першої інстанції не виконав.

Як вбачається із вироку, призначаючи засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, суд взяв до уваги його щире каяття, активне сприяння слідству та дані про особу останнього - позитивно характеризується, має на утриманні вагітну дружину, та стан його здоров'я - хворіє на парціально - криптогенну епілепсію з частими нападами.

Разом з тим, суд належним чином не врахував кількість епізодів злочинної діяльності засудженого, що він жодному з потерпілих не відшкодував завдану ним матеріальну та моральну шкоду, думку потерпілих про необхідність призначення йому реального покарання, а також те, що ОСОБА_5, хоч і вважається не судимим згідно ст. 89 КК України, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, однак знову вчинив корисливі злочини, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення.

Приймаючи до уваги ці обставини, колегія суддів погоджується із доводами прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 75 КК України тяжкості злочинів та особі засудженого, а тому, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 367 КПК України (в ред. 1960 року), вирок в цій частині підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нового вироку.

При призначенні покарання ОСОБА_5, колегія суддів враховує ступінь тяжкості та кількість вчинених ним злочинів, один з яких є злочином невеликої тяжкості, а інші шість - злочинами середньої тяжкості, особу винного, який не працює, має малолітню дитину і постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи з дитинства (хворіє на парціально - криптогенну епілепсію з частими нападами).

В якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, колегія суддів визнає його щире каяття та активне сприяння органам досудового слідства у розкритті злочинів.

Разом з тим, колегія суддів також приймає до уваги кількість епізодів злочинної діяльності засудженого, що заподіяна ним матеріальна та моральна шкода жодному з потерпілих не відшкодована, думку потерпілих про необхідність призначення ОСОБА_5 реального покарання, а також те, що, він хоч і вважається не судимим згідно ст. 89 КК України, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, однак знову вчинив корисливі злочини, що свідчить про небажання його стати на шлях виправлення.

З урахуванням вищенаведеного, всіх обставин справи, а також враховуючи відсутність у ОСОБА_5 обставин, що обтяжують його покарання, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення та перевиховання останнього не можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі, а за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкцій передбачених даними статтями.

Керуючись п. 11 Перехідних положень КПК України від 13.04.2012 року, ст. ст. 365, 366, 378 КПК України (в ред. 1960 року),

З А С У Д И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 в частині призначеного йому покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_5 покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 16 квітня 2013 року. Зарахувати в строк відбування покарання термін затримання ОСОБА_5 в якості підозрюваного по даній справі в період з 14 вересня по 16 вересня 2011 року.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги через апеляційний суд Волинської області протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії даного вироку.

Головуючий

Судді