ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 143773/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого: Довгополова О.М.,

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області про нарахування недоплаченої соціальної державної допомоги як дитині війни , -

ВСТАНОВИВ

03 березня 2011 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2010 роки. При цьому заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04 березня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 02 вересня 2010 року залишено без розгляду

Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2011 року зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячного державну грошову допомогу як дитині війни на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за віком) за період з 03 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст.6, 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 163 КАС України, ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказує, що пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі п.15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України. Пункт 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів управління Пенсійного фонду, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджу Кабінет Міністрів України. Оскільки Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів та Державним казначейством не здійснювалося асигнувань грошових коштів у бюджет Пенсійного фонду, управління Пенсійного фонду України в Жидачісьвкому районі Львівської області не вважає свої дії протиправними.

Крім того, апелянт не погоджується з застосуванням «мінімальної пенсії за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України колегія суддів вважає доцільним розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про часткове її задоволення, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).

Відсутність бюджетного фінансування, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (далі - Закон № 2195) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої, у свою чергу, обчислюється за правилами, встановленими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді першої інстанції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Враховуючи пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позовних вимог без розгляду за період з 01 січня 2006 року по 02 вересня 2010 року.

Статтею 70 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про державний бюджет на 2010 рік» Кабінету Міністрів України було надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом про соціальний захист дітей війни залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не від розміру мінімальної заробітної плати.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії повинні були здійснюватися в розмірі, встановленому відповідно до статті 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, враховуючи позовні вимоги, такі підлягають задоволенню у частині нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 03 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна виплата є щомісячною державною грошовою допомогою, а не підвищенням пенсії, як про це зазначено у статті 6 Закону № 2195, що має наслідком зміну постанови в цій частині

Керуючись статями 99, 100, 195, 197 ч. 1 п. 2, ст.ст. 198, 201 ч.1 п.1, 205 ч.1 п.2 ,ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області задовольнити частково, постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 04 квітня 2011 року у справі № 2-а-260/11 - змінити, замінивши «щомісячну державну грошову допомогу» на «підвищення до пенсії».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Довгополов

Судді: Р.Й. Коваль

В.В. Святецький