Головуючий першої інстанції Пушнов О.О.

Доповідач: Осипчук О.В.

Категорія: 06

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Осипчук О.В.,

суддів: Смєлік С.Г., Канурної О.Д.,

при секретарі: Трибраті О.Г.,

за участю прокурора Гайфуліна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу прокурора м. Тореза на рішення Торезького міського суду Донецької області від 11 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Торезької міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Торезької міської ради, в якому просили визнати право власності за ТОВ «Вуглересурс» на самочинно збудовані об'єкту майданчику лісового складу, а саме: гараж з побутовими приміщеннями; залізничний тупик лісового складу; будівлю нарядної, вагової; огорожу лісового складу; ангар металевий; трансформаторну підстанцію на лісовому складі та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на зазначені об'єкти нерухомості за ТОВ «Вуглересурс».

В обґрунтування позову посилалися на те, що вони являються учасниками цього товариства, на кошти передані у Статутний фонд здійснено будівництво шахти «Тера», а також облаштування майданчику лісового складу. Учасниками товариства прийнято рішення про оформлення права власності на збудовані об'єкти, проте на їх заяву до відповідача про видачу свідоцтва про право власності їм було відмовлено, оскільки відсутній дозвіл виконкому на переобладнання та початок будівництва. Вважають, що діями відповідача порушуються їх права на вільне розпорядження своїм майном, а саме своїми частками в майні ТОВ «Вуглересурс», що позбавляє їх можливості продати, передати або розділити збудовані об'єкти.

Рішенням Торезького міського суду Донецької області від 11 серпня 2008 року позов задоволено повністю.

Визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс» на самочинно збудовані об'єкти майданчику лісового складу: гараж з побутовими приміщеннями площею 180,4 кв.м., залізничний тупик лісового складу площею 157,8 кв.м., будівлю нарядної, вагової площею 59,7 кв.м., огорожу лісового складу площею 426,47 кв.м., ангар металевий площею 369,6 кв.м., трансформаторну підстанцію на лісовому складі площею 12,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Торез вул. Саратовська 22.

Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор м. Тореза 09 лютого 2009 року подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги прокурор посилається на те, що судом порушені норми процесуального права, оскільки матеріали справи не містять відомостей про належне сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи, на порушення ст. 197 ЦПК фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Крім того, позов пред'явлений ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, не як фізичними особами, а як учасниками товариства з обмеженою відповідальністю і судом визнано право власності на об'єкти самочинного будівництва за ТОВ «Вуглересурс», а не за фізичними особами. З урахуванням цього вказаний спір підлягає розгляду у господарському суді, а не в суді загальної юрисдикції.

Зазначена апеляційна скарга з цивільною справою надійшла до апеляційного суду Донецької області 18 березня 2013 року.

В апеляційному суді прокурор підтримав доводи скарги в повному обсязі.

Виконком Торезької міської ради надіслав заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 К до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ( форма № 119).

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Рішення суду взагалі не містить мотивувальної частини з зазначенням встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин, мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Між тим, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони обумовлені неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Самочинне будівництво являє собою правопорушення, що полягає в порушенні норм земельного законодавства, що регулює надання земельної ділянки під будівництво, або містобудівних норм, що регулюють проектування й будівництво. Тому особа, що здійснила самочинне будівництво, не є законним власником.

Статтею 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнано за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Частиною 5 цієї статті передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Обставиною, яку суд повинен з'ясувати при розгляді справи про самочинне будівництво є правовий статус земельної ділянки, на якій воно здійснено. Право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою, що вимагає такого визнання, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що визначають цільове призначення такої земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору оренди від 23 листопада 2004 року Торезька міська рада передала в оренду ТОВ «Вуглересурс» земельну ділянку, яка знаходиться у м. Торезі, район колишнього складу лісоматеріалів ш. «Об'єднана» площею 1,3197 га, у тому числі 0,0764 га - капітальна одноповерхова забудова; 1,2433 га - під проїздами, проходами строком на 49 років, земельна ділянка передається у оренду для розташування складу та лісоматеріалів.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглересурс» 28.01.2002 року зареєстровано у виконавчому комітеті Торезької міської ради, є юридичною особою.Згідно статуту ТОВ «Вуглересурс» учасниками товариства є: ОСОБА_1, ОСОБА_2,та ОСОБА_3

Визнаючи право власності на самочинне будівництво за ТОВ «Вуглересурс», суд першої інстанції не зважив на те, що позов подано не товариством, а фізичними особами, заміна позивача не передбачена чинним ЦПК України.

Також при розгляді справи судом не з'ясовано питання щодо належного відповідача.

Суб'єктами права власності на об'єкт самочинного будівництва можуть бути : особа, яка здійснила самочинне будівництво, якщо вона має чи набула право на земельну ділянку; або власник земельної ділянки; держава чи територіальна громада, якщо самочинне будівництво здійснено на земельній ділянці, що є державною або комунальною власністю.

Таким чином, сторонами по справі можуть бути фізичні особи, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво, власники (користувачі) земельних ділянок, територіальна громада.

Відповідно до п "а" ч.1 ст.12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад на території сіл, селищ, міст належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.

На підставі ч.3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування : сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч.1 ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад згідно з п.п.1 п „а" ч.1 ст.29 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що при розгляді справи не з'ясовано питання щодо залучення до участі у якості відповідача територіальну громаду в особі Торезької міської ради. Позов пред'явлено і розглянуто до виконавчого комітету Торезької міської ради, при цьому матеріали справи не містять рішення ради про передачу цих функцій виконавчому органу.

Допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, оскільки рішення про задоволення позову ухвалене на підставі беззаперечного прийняття доказів позивачів, без встановлення відповідних спірним правовідносинам фактів, прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах.

Довід скарги прокурора щодо того, що судом неправильно розглянуто справу за нормами цивільного, а не господарського судочинства до уваги не приймається, оскільки позов заявлено не юридичною особою.

Інші доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, судове рішення не може вважатися законним, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу прокурора м. Тореза Донецької області задовольнити частково.

Рішення Торезького міського суду Донецької області від 11 серпня 2008 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Торезької міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані об'єкти відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: