СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року Справа № 5002-33/4081-2012
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Сотула В.В.,
Дмитрієва В.Є.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";
представник відповідача, Шоломович Оксана Миколаївна, довіреність № 779 від 12.12.12, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз";
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 20 грудня 2012 року у справі № 5002-33/4081-2012
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)
про стягнення 1060579,48 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить стягнути із публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" за договором купівлі - продажу природного газу №14/2091/11 від 30 вересня 2011 року пеню за період із 10 листопада 2011 року по 12 квітня 2012 року у розмірі 515447,30 грн., 3% річних за період із 10 листопада 2011 року по 12 квітня 2011 року у сумі 100283,06 грн. та збитки від інфляцій із листопада по березень 2012 року в розмірі 172289,03 грн. (т.1. а.с. 2-4, 22-24).
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 231 Господарського кодексу України, статті 625 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що незважаючи на повне виконання позивачем зобов'язань за договором поставки природного газу для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат покупця, укладеним між сторонами, відповідачем несвоєчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, у зв'язку з чим у позивача виникло право на відшкодування збитків та стягнення неустойки за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року у справі №5002-33/4081-2012 позов задоволено частково. Стягнуто із публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" на користь позивача збитки від інфляції у розмірі 30271,74 грн. та 3% річних у сумі 100283,06 грн. В частині стягнення інфляційних витрат в сумі 142011,29 грн. та пені і розмірі 515447,30 грн. в позові - відмовлено.
Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції послався на рекомендації Верховного Суду України стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які містяться в листі від 03.04.1997 року №62-97р, відповідно до яких, сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Із цих підстав, встановивши, що заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов укладеного договору щодо своєчасної оплати отриманого ним від позивача природного газу існувала менше ніж 15 календарних днів, суд першої інстанції дійшов висновку, що на таку суму заборгованості інфляційні втрати не нараховуються, оскільки в такому випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочення за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць.
Окрім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначив, що згідно з пунктом 7.2 договору неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. У зв'язку з тим, що пеня була нарахована з моменту виникнення зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку, що це суперечить вимогам укладеного між сторонами договору та відмовив в цій частині позову.
Не погодившись з зазначеним рішенням, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2012 року у справі №5002-33/4081-2012 скасувати в частині відмови в стягненні інфляційних витрат та пені, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в сумі 515447,30 грн. та 142011,29 грн. збитків від інфляції, в решті оскаржене рішення залишити без змін.
Так, згідно апеляційної скарги позивач вважає, що ні в договорі купівлі - пролажу природного газу №14/2091/11, ні в частині 6 статті 232 Господарського кодексу України не міститься обмеження чи уточнення щодо послідовності місяців нарахування пені, у зв'язку із чим позивач наполягає на тому, що будь - який місяць, в межах відповідних строків позовної давності щодо неустойки, передує моменту звернення з позовом до суду, а заявлені вимоги про стягнення пені - відповідають вимогам чинного законодавства.
Позивач також не погоджується із висновком суду першої інстанції про часткову відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та зазначає, що інфляційні втрати нараховуються на суму заборгованості, яка існує станом на 15 число кожного місяця.
22 лютого 2013 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз", яким просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим - без змін.
Ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався.
Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року суддів Голика В.С. та Черткову І.В. замінено на суддів Гоголя Ю.М. та Дмитрієва В.Є. Головуючим суддею по справі призначений Гоголь Ю.М.
У судове засідання 16 квітня 2013 року представник позивача не з'явився, представник відповідача підтримав свої заперечення проти апеляційної скарги.
Відповідно частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (покупець) укладено договір №14/2091/11 купівлі-продажу природного газу, строком дії до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за г аз - до повного погашення заборгованості.
Додатковими угодами, які укладались до основного договору, змінювалась вартість газу, що є предметом основного договору, а також обсяг газу, що поставляється (т.1, а.с.19-25).
З урахуванням внесених змін, умовами договору №14/2045/1 передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с. 8-12).
Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.
Пунктом 6.1, 6.2. договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судом попередньої судової інстанції, на виконання умов укладеного договору позивачем за період з жовтня 2011 року по лютий 2012 року поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 136093182,46 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу (т.1, а.с. 17-21).
Однак, в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ своєчасно не виконав, здійснивши оплату отриманого газу з простроченням узгодженого сторонами строку здійснення розрахунків, внаслідок чого позивачем відповідачеві нараховано пеню за період із 10 листопада 2011 року по 12 квітня 2012 року у розмірі 515447,30 грн., 3% річних за період із 10 листопада 2011 року по 12 квітня 2011 року у сумі 100283,06 та збитки від інфляцій із листопада по березень 2012 року в розмірі 172289,03 грн., що стало підставою для звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Така ж сама позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у справі № 11/14-10, від 15 грудня 2011 року у справі № 15/046-11 та від 13 грудня 2012 року у справі №5002-13/561-2012.
У розрахунках позивача відсутні дані про розміри боргу відповідача станом на перше число кожного місяця, наступного за тим, в якому мав бути здійснений платіж.
Зобов'язання з оплати отриманого газу за актом за:
жовтень 2011 року мало бути виконане до 10 листопада 2011 року, фактично було повністю виконано з 04 жовтня 2011 року по 18 листопада 2011 року;
листопад 2011 року мало бути виконане до 10 грудня 2011 року, фактично було повністю виконано з 18 листопада по 29 грудня 2011 року;
грудень 2011 року мало бути виконане до 10 січня 2012 року, фактично було повністю виконано з 29 грудня по 31 січня 2012 року;
січень 2012 року мало бути виконане 10 лютого 2012 року, фактично було повністю погашено з 31 січня 2012 року по 29 лютого 2012 року;
лютий 2012 року мало бути виконане 10 березня 2012 року, фактично було повністю виконано з 29 лютого 2012 року по 13 квітня 2012 року.
Отже, оскільки в період із жовтня 2011 року по січень 2012 року відповідач погашав борг, що виникав 10 числа кожного місяця, в місяці, якому було отримано товар та наступному місяці, то Севастопольський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що інфляційні втрати за період жовтня 2011 року по січень 2012 року на суми боргу, що існували в той період (менше місяця) стягненню не підлягають.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на таку суму заборгованості інфляційні втрати не нараховуються, оскільки в такому випадку до прострочених платежів не може бути застосована індексація, у зв'язку з тим, що прострочка за цими платежами мала місце за період менший, ніж місяць.
Згідно з вірним арифметичним розрахунком інфляційні втрати, які нараховані на заборгованість, що існувала станом на 1 число кожного місяця:, а саме:
за період 01 квітня 2012 року по 13 квітня 2012 року на суму заборгованості з несплаченого природного газу 10090578,84 грн. становить - 30271,74 грн.;
Севастопольський апеляційний господарський суд також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 100283,06 грн., які нараховані з 10 листопада 2011 року по 12 квітня 2011 року.
Щодо вимог про стягнення пені, судова колегія звертає увагу на наступне.
Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, п. п. 7.2 договору № 14/2091/11 від 30 вересня 2011 року передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1, 6.2. договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, судова колегія зауважує, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.
Згідно п. 7.2. договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, згідно ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.
Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, апеляційний господарський суд відзначає, що частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
З огляду на викладене, слід зазначити, що в даному випадку, виходячи із змісту п. 6.1 договору, початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 11 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, саме з 11 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що п. 7.2 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.
Отже, умови пункту 7.2. договору № № 14/2091/11 від 30 вересня 2011 року в частині нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Таким чином, оскільки, пункт 7.2. договору № 14/2091/11 від 30 вересня 2011 року в частині нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом, суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України цей пункт в цій частині підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду України від 11 грудня 2012 року у справі №3-61гс12.
Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році").
При цьому, судова колегія зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 11 числа відповідного місяця. При цьому, позивачем нараховується пеня в період з 11 листопада 2011 року по 12 квітня 2012 року протягом шести місяців, з моменту коли зобов'язання мало бути виконане.
Крім того, як зазначено вище, п. 7.10. договору було визнано судом недійсним в силу вимог ст.ст. 203, 215, 260, 261 Цивільного кодексу України та ст. 232 Господарського кодексу України, а тому право на нарахування пені у відповідача з'являється з моменту виникнення прострочення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Таким чином, беручи до уваги те, що позивач звернувся із позовом до суду 17 листопада 2012 року, тобто прострочивши спеціальну позовну давність в один рік для відповідних вимог на 6 днів, враховуючи часткову оплату відповідачем природного газу, період нарахування пені, заявлений позивачем, а також те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був провести остаточний розрахунок за фактично спожиті та транспортовані обсяги газу на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору), апеляційний господарський суд зазначає, що період нарахування пені визначається наступним чином.
Так, пеня за природний газ, який реалізовано у жовтні 2011 року підлягає стягненню за період із 17 листопада 2011 року по 18 листопада 2011 року, що становить 662,86 грн.;
- пеня за природний газ, який реалізовано у листопаді 2011 року підлягає стягненню за період із 12 грудня 2011 року по 29 грудня 2011 року, що становить 63241,17 грн.;
- пеня за природний газ, який реалізовано у грудні 2011 року підлягає стягненню за період із 11 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, що становить 94846,04 грн.;
- пеня за природний газ, який реалізовано у січні 2012 року підлягає стягненню за період із 13 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, що становить 127137,36 грн.;
- пеня за природний газ, який реалізовано у лютому 2012 року підлягає стягненню за період із 12 березня 2012 року по 12 квітня 2012 року, що становить 222577,43 грн., що разом складає 508464,86 грн.
Керуючись статтями 99 ч.2, 83 ч.1, 101, п.2. ч. 1. ст. 103, п. 4 ч. 1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2012 року у справі №5002-33/4081-2012 скасувати в частині відмови в позові про стягнення пені у розмірі 508464,86 грн.
3. Прийняти у справі нове рішення, виклавши його в наступній редакції:
3.1. Визнати недійсним п. 7.2 договору на купівлю - продаж природного газу №14/2091/11 від 30 вересня 2011 року, укладеного між національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" в частині нарахування неустойки протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
3.2. Позов задовольнити частково.
Стягнути із публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001) інфляційні витраті у розмірі 30271,74 грн., 3% річних у сумі 100283,06 грн., пеню у розмірі 508464,86 грн. та судовий збір 18168,35 грн., з яких 12780,98 грн. за звернення із позовною заявою та 5387,37 грн. за звернення із апеляційною скаргою.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Автономної Республіки Крим.
В інший частині позову - відмовити.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.В.Сотула
В.Є. Дмитрієв
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6,Київ 1,01001)
2. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (вул. Училищна, 42а,Сімферополь,95001)