Головуючий першої інстанції Данилюк О.С.
Доповідач: Осипчук О.В.
Категорія 27
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„16" квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: Осипчук О.В.
Суддів: Смєлік С.Г., Канурної О.Д.,
При секретарі: Трибраті О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за поданням виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 19 червня 2012, -
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Ленінського районного суду м. Донецька від 19 червня 2012 року подання начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про встановлення тимчасового обмеження боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задоволено.
Встановлено тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_1( громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Кіровським РВ ГУМВС України в Кіровоградській області 10.08.1999 року) у праві виїзду за межі України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу про відхилення подання державної виконавчої служби, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги апелянт посилається на те, що суд не врахував, що державною виконавчою службою не надано суду належних та допустимих доказів того, які виконавчі дії здійснив державний виконавець при виконанні вказаного рішення суду, а також відомостей про ухилення боржника від виконання рішення. Суд не зважив на те, що виконавче провадження було відкрито 29 травня 2012 року, а 19 червня 2012 року вже було постановлено ухвалу про обмеження у виїзді за межі України. Вона до кінця березня 2013 року взагалі не була обізнана про існування виконавчого провадження за рішенням суду відносно неї.
В апеляційному суді представник ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку ОСОБА_2 та представник стягувача ОСОБА_3 заперечували проти скарги і просили ухвалу суду залишити без змін.
ОСОБА_1 надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з постановленням нової ухвали з наступних підстав.
Задовольняючи подання державної виконавчої служби, суд першої інстанції керувався ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», зазначаючи підставою тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 - ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням - до виконання зобов'язань.
При цьому суд встановив, що на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку знаходиться виконавчий лист № 2-532 від 13.03.2012 року, виданий Ленінським районним судом м. Донецька про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суми боргу у розмірі 99 644,74 грн. 29 травня 2012 року державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, проте боржником рішення суду не виконано і не вчинено дій, спрямованих на виконання рішення суду.
Між тим, погодитися з ухвалою суду неможливо, оскільки вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави згідно з принципом верховенства права, закріпленим ст. 8 Конституції України.
Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановлений законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру передбачено п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст.ст. 2,8 ЦПК України.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В статі 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» зазначається, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
Згідно ч.2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, , який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Пунктом 18 ч.3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ст. 377-1 ЦУПК питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Таким чином реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку статті 377-1 ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яке також визначає, що суб'єктом звернення є державний виконавець.
Перелік осіб, яких Закон України «Про державну виконавчу службу» визначає як державних виконавців, міститься у статті 4 вказаного Закону, положення якої слід враховувати при перевірці чи належний суб'єкт звернувся до суду з поданням.
Проте суд ці вимоги закону не врахував і розглянув подання виконуючого обов'язки ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку ОСОБА_5, не перевіривши при цьому чи здійснює ця особа виконання за виконавчим документом щодо ОСОБА_1, оскільки з постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.05.2012 року вбачається, що зазначене виконання здійснює державний виконавець Баєва Т. Г. ( а.с.74). Відомостей щодо заміни державного виконавця після відкриття виконавчого провадження суду не надано.
Апеляційний суд вважає, що є обґрунтованим довід скарги про недоведеність суду факту ухилення боржника від виконання судового рішення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 13 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 99 644,27 грн. Копія судового рішення, яка була направлена на адресу відповідачки, повернулася до суду з відміткою про те, що вона за вказаною адресою не проживає ( а.с.67-72). 29 травня 2012 року державним виконавцем Баєвою Т.Г. органу державної виконавчої служби Ленінського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 25/532/622 виданого 13.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 боргу у розмірі 99644,74 грн. В постанові зазначено про виконання рішення у добровільному порядку до 05 червня 2012 року. Наступного дня 06 червня 2012 року виконуючим обов'язки начальника ВДВС ОСОБА_5 було підписано подання до Ленінського районного суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, яке надійшло до місцевого суду 13 червня 2012 року(а.с.73). Розгляд справи 19 червня 2012 року відбувся у відсутність державного виконавця.
Задовольняючи подання суд першої інстанції мотивував своє рішення лише двома складовими: наявність статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу у добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмежені права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів.
Проте саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Оскільки відповідно до частини 2 статті 377-1 ЦПК подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування.
Проте до подання було додано лише копію постанови про відкриття виконавчого провадження та копію виконавчого листа без надання будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення від виконання зобов'язань.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Посилання представника ВДВС та представника стягувача за виконавчим провадженням про чинення перешкод з боку ОСОБА_1 у виконанні судового рішення нічим не підтверджені.
Відповідно до ч.2 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції питання про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України вирішено без достатніх правових підстав та з порушенням норм процесуального права.
З урахуванням наведеного ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволені подання ВДВС Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку.
Керуючись ст.ст. 307,312,315 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Донецька від 19 червня 2012 року скасувати.
У задоволенні подання виконуючого обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Кіровським РВ ГУМВС України в Кіровоградській області 10.08.1999 року за межі України відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: