Справа №2031/869/2012
Номер провадження 2/633/14/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 березня 2013 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Танасевич О.В.,
при секретарях - Чуприні Е.Л., Криворучко І.В.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідачки - ОСОБА_3,
представника відповідачки - ОСОБА_4,
представника третьої особи
на боці відповідача, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору, - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
В С Т А Н О В И В :
29 листопада 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на утримання їхнього неповнолітнього сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення нею повноліття.
Ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 22 січня 2013 року прийнята та об’єднана з первісним позовом в одне провадження зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, в якій вона просила визначити місце проживання їхнього неповнолітнього сина – ОСОБА_6 разом з нею за адресою: Харківська область, місто Чугуїв, вулиця Північна, будинок 10, та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення нею повноліття .
В судовому засіданні позивач за первісним позовом та його представник свої вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що з 14 жовтня 2012 року сторони припинили шлюбні відносини та мешкають окремо, від шлюбу мають спільну дитину – ОСОБА_6, який хворий на ДЦП. Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 20 листопада 2012 року визначено місце проживання їхнього сина – ОСОБА_6, за адресою: Харківська область, смт. Печеніги, вулиця Зінченко, будинок 128, тобто разом з батьком. Цим же рішенням відповідачці дозволено брати участь у вихованні та лікуванні сина - ОСОБА_6, два тижні на місяць за місцем її фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з тим, позивач вважає, що відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України відповідачка зобов’язана брати участь в утриманні дитини – ОСОБА_6, оскільки у зв’язку з його хворобою останній потребує постійного медичного нагляду та регулярного проведення реабілітаційних процедур, які може отримувати лише в місті Харкові, куди кілька разів на тиждень від народження і до теперішнього часу його відвозить позивач.
Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 та його представник заперечували, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 14 жовтня 2012 року ОСОБА_3 покинула родину, не з’являлась вдома два тижні, при цьому не телефонувала, станом здоров’я дитини не цікавилась, а тиждень потому в телефонному режимі повідомила, що поїхала до іншого чоловіка та має намір розлучитись. Зазначали, що саме батько вже понад чотири роки кілька разів на тиждень постійно возить сина до Харкова, де останній отримує медичну допомогу у вигляді комплексу вправ та масажів, які необхідні для його нормального розвитку. Після фактичного припинення шлюбних відносин, коли дитина перебуває за місцем проживання матері, на медичні процедури сина возить все одно батько. Крім того, місце проживання дитини та порядок участі матері в її вихованні вже визначено розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 454 від 20 листопада 2012 року, яке є чинним на теперішній час, при цьому питання щодо його скасування чи зміни в позові не ставиться, у зв’язку з чим, підстави для визначення місця проживання дитини відсутні.
Відповідачка за первісним позовом проти його задоволення заперечувала, посилаючись на те, що попре визначення місця проживання ОСОБА_6 за місцем проживання батька, тим самим розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 454 від 20 листопада 2012 року встановлено рівну участь матері у вихованні сина поряд з батьком. Враховуючи, що два тижні на місяць син проживає разом з матір’ю, а два тижні – разом з батьком, відповідачка несе рівно половину витрат на утримання дитини. Що ж стосується витрат батька на перевезення дитини кілька разів на тиждень до міста Харкова, то батько отримує пенсію у зв’язку з інвалідністю сина, а крім того, відповідачка не заперечує проти участі у додаткових витратах на утримання сина, які менше з тим, не є аліментами, а мають іншу правову природу.
Позивачка за зустрічним позовом підтримала свої вимоги в повному обсязі та пояснила, що проживати разом з нею їхньому сину ОСОБА_6 буде краще, адже вона є матір’ю дитини, має постійну роботу, високий заробіток, батьків, які проживають разом з нею, та зможуть допомогти, а крім того, в будинку № 10 по вулиці Північній в місті Чугуїві кращі умови для проживання сина та краща інфраструктура.
Третя особа за зустрічним позовом на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проти первісного та зустрічного позовів заперечувала. Зазначала, що дитина проживає два тижні на місяць разом з батьком, а два тижні – разом з матір’ю, які в рівних частках утримують її, тому підстав для стягнення аліментів з будь-кого з батьків не вбачає. Що ж стосується визначення місця проживання дитини разом з матір’ю, то представник третьої особи пояснила, що під час прийняття розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 454 від 20 листопада 2012 року було враховано думку обох батьків та за їхньою взаємною згодою було визначено місце проживання дитини разом з батьком та рівну участь матері у її вихованні.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Свідоцтва про шлюб І-ВЛ № 198088, виданого 23 листопада 2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Печенізького районного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 одружились 5 лютого 2005 року (а.с. 6).
30 квітня 2006 року від шлюбу у сторін народився син – ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії І-ВЛ № 047278, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції міста Харкова 23 травня 2006 року (а.с. 5).
Перебуваючи в шлюбі, сторони придбали будинок № 10 по вулиці Північній в місті Чугуєві, Харківської області, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку, укладеним 23 квітня 2008 року, посвідченим державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області та зареєстрованим в реєстрі за номером 1-1737. Загальна площа будинку складає 56,38 м2 (а.с 26).
Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 22 січня 2013 року в цивільній справі № 2031/870/2012 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 62).
На період розгляду справи ОСОБА_1 працює електрогазозварювальником в КВ «Донець», має позитивну характеристику за місцем роботи та середньомісячний заробіток в розмірі 2996 гривень 40 копійок (а.с. 57, 69). Згідно довідки № 3698 від 26 листопада 2012 року ОСОБА_1 фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 7).
З 15 січня 2013 року ОСОБА_3 обіймає посаду керівника відділу продажів Харківської філії ТОВ «Арабеск» (а.с. 40-42), має заробіток за зазначений період в розмірі 2359 гривень 64 копійки (а.с. 70), має позитивні характеристики за попередніми місцями роботи (а.с. 38, 43) та за місцем проживання (а.с. 37), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 44). ОСОБА_3 фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до висновку Служби у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області про визначення місця проживання ОСОБА_6 № 612 від 8 листопада 2012 року, ОСОБА_3 дала згоду на визначення місця проживання дитини разом з батьком, проте, наполягала на рівній участі батьків у вихованні дитини, на що погодився і батько – ОСОБА_1 (а.с. 51).
Розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 454 від 20 листопада 2012 року визначено місце проживання дитини – ОСОБА_6, за місцем його реєстрації: Харківська область, смт. Печеніги, вулиця Зінченка, будинок 128, та дозволено матері – ОСОБА_3, брати участь у вихованні та лікуванні сина два тижні на місяць за місцем її фактичного проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 50).
За відомостями, наведеними в актах обстеження умов проживання дитини за адресою: Харківська область, смт. Печеніги, вулиця Зінченка, будинок 128, в кімнатах зроблений ремонт, в будинку чисто, охайно, для розвитку дитини створені необхідні умови, за зазначеною адресою проживають, окрім ОСОБА_6, його батько – ОСОБА_1, та бабуся – ОСОБА_8, стосунки в родині добрі, основані на взаємоповазі, любові та підтримці (а.с. 53, 61).
За дорученням суду Службою у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області складено висновок про визначення місця проживання дитини № 66 від 5 лютого 2013 року, відповідно до якого Служба у справах дітей вважає за доцільне не змінювати місце проживання дитини та його основне місце проживання залишити з батьком (а.с. 60).
Відповідно до акту обстеження умов проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, в будинку чисто, затишно, наявні меблі, побутова техніка, підведені вода, газ, світло, гаряча вода, наявні туалет і ванна; у дитини є окрема кімната, об лаштована відповідно до потреб дитини, хворої на ДЦП, наявні спеціальні пристрої для пересування, навчання, приймання їжі. Зазначено, що хлопчик є контактним, веселим, допитливим, в родині доброзичливі стосунки, члени сім’ї піклуються про дитину та підтримують одне одного (а.с. 72).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 повідомили, що зі слів ОСОБА_1 та його матері їм відомо, що в жовтні 2012 року ОСОБА_3 покинула родину та два тижні за місцем проживання родини не з’являлась, станом дитини не цікавилась, а з листопада 2012 року ОСОБА_6 проживає по два тижні на місяць по черзі за місцем проживання матері та батька. Пояснили, що лікуванням ОСОБА_6 переважно займається батько, адже саме він особисто возить дитину на масажі та гімнастику, оплачує ці процедури, у той час, як ОСОБА_3 участі в цих витратах не бере. В період перебування у шлюбі сторони разом займались лікуванням та вихованням дитини.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів, при цьому виходить з наступного.
Суд досліджує спірні правовідносини відповідно до частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України на підставі доказів, поданих сторонами.
Правовідносини між сторонами є сімейними, тому суд оцінює їх на відповідність Сімейному кодексу України, Конвенції ООН „Про права дитини”, Закону України „Про охорону дитинства”, та насамперед, розглядаючи справу, суд ставиться до спору з порозумінням та повагою до сімейних стосунків сторін, приділяючи основну увагу інтересам та комфорту дитини.
Відповідно до статей 180, 182 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому належить враховувати, стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації Харківської області № 454 від 20 листопада 2012 року встановлено місце проживання дитини – ОСОБА_6 за місцем його реєстрації та фактичним місцем проживання його батька: Харківська область, смт. Печеніги, вулиця Зінченка, будинок 128. Разом з тим, на виконання цього ж розпорядження два тижні на місяць дитина перебуває за місцем проживання матері: Харківська область, місто Чугуїв, вулиця Північна, будинок 10.
В судовому засіданні сторони пояснили, що вони по черзі в рівних частках утримують дитину в період її перебування за місцем проживання кожного з них, зокрема, придбавають їй одяг, продукти харчування, медичні препарати, іграшки тощо. Оскільки в судовому засіданні сторони цю обставину визнали, відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає її такою, що не підлягає доказуванню.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що сторони добровільно та добросовісно, в рівних частках, виконують обов’язок з матеріального утримання дитини, покладений на них статтею 182 Сімейного кодексу України, а тому не вбачає підстав для стягнення аліментів з будь-кого з них на користь іншого та задоволення первісного позову і зустрічного позову в частині стягнення аліментів з ОСОБА_1
Що ж стосується посилання ОСОБА_1 на витрати, пов’язані з перевезенням сина, хворого на ДЦП, до міста Харкова кілька разів на тиждень та оплатою медичних процедур, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України додатковими витратами на дитину є такі витрати, що обумовлені особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Таким чином, витрати ОСОБА_1 на перевезення сина до міста Харкова та оплату медичних процедур, які є обов’язковими та вкрай необхідними для дитини з діагнозом ДЦП, обумовлені його хворобою та мають іншу правову природу, ніж аліменти. Оскільки відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог про стягнення аліментів, то підстави для стягнення з ОСОБА_3 додаткових витрат на утримання дитини відсутні.
Суд також не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову в частині визначення місця проживання дитини – ОСОБА_6, разом з матір’ю.
Відповідно до Міжнародної конвенції ООН «Про права дитини» та частини 1 статті 141, частин 1, 2 статті 155 Сімейного кодексу України предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини, тому суд вважає, що дитина повинна мати спілкування з обома батьками та має право на підтримання на регулярній основі особистих і прямих контактів з ними, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.
При прийнятті рішення по справі судом також береться до уваги, що Європейський суд з прав людини (справа "Савіни проти України") у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя.
Відповідно до частини 1 статті 161 Сімейного кодексу України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Як встановлено судом і сторони цього не заперечують, з листопада 2012 року, тобто з часу фактичного розірвання шлюбних стосунків ОСОБА_6 почергово по два тижні на місяць проживає з батьком та матір’ю, площа обох будинків є однаковою, в обох будинках дитина має власну кімнату, обоє батьки мають постійне джерело доходів та гідно утримують сина, позитивно характеризуються за місцем роботи, забезпечують регулярне та своєчасне харчування дитини, дотримання правил гігієни, відповідально ставляться до його виховання та лікування, у догляді за дитиною на час перебування сторін на роботі допомагають їхні батьки. До виникнення спору в суді батько і матір ставились до дитини так само з любов’ю та турботою. Попре розірвання шлюбних стосунків сторони змогли домовитись щодо спільного виховання та розвитку дитини та фактично дотримуються цієї домовленості понад п’ять місяців.
Як пояснив представник Служби у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5, під час визначення місця проживання дитини вона особисто спілкувалась з ОСОБА_6, який в ході розмови виявив теплі почуття як до матері, так і до батька.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходить з того, що лікуванням дитини займається батько, адже саме він кілька разів на тиждень відвозить дитину до Харкова для процедур масажу та гімнастики, навіть коли дитина перебуває два тижні на місяць за місцем проживання матері.
Посилання ОСОБА_3 на те, що вона також має можливість та бажання займатись лікуванням сина, відвозити його на необхідні процедури, брати участь у витратах батька на оплату цих процедур та проїзд до місця їх надання, суд оцінює в сукупності з іншими обставинами, зокрема, з тими, що понад п’ять місяців ОСОБА_3 фактично зазначених нею дій не виконувала, хоча мала об’єктивну можливість для цього.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини разом з матір’ю, суд виходить перш за все з інтересів дитини, стану її здоров’я, життєвої необхідності в постійному лікуванні та проведенні відповідних процедур. Службою у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області надано справедливу оцінку регулярному виконанню батьком обов’язку щодо лікування сина ОСОБА_13, обґрунтовано визначено місце проживання дитини разом з батьком та порядок участі матері у вихованні дитини, у зв’язку з чим, станом на теперішній час суд не вбачає підстав для зміни місця проживання дитини.
Оцінюючи пояснення ОСОБА_3 щодо її наміру та можливості самостійно відвозити сина – ОСОБА_6, на лікування до міста Харкова, суд зазначає, що у випадку зміни обставин та умов проживання дитини, батьки не позбавлені права звернутись до суду з позовом про зміну її місця проживання.
На підставі вищевикладеного, відповідно до частини 1 статті 3, пункту 6 Конвенції ООН „Про права дитини”, статті 15 Закону України „Про охорону дитинства”, частини 1 статті 141, частин 1, 2 статті 155, частини 1 статті 161, статей 180, 182, 185 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 208, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
В И Р І Ш И В :
В первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів – відмовити.
В зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа на боці відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба у справах дітей Печенізької районної державної адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів – відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: