Справа № 22- 9847/ 2006 рік Головуючий в 1 інстанції Діденко С.О.
Категорія 21 Доповідач Новодворська О.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ _
10 листопада 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого Новодворської О.І.
Суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
При секретарі Писаревій Ю.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою виконавчої дирекції відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчої дирекції відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ: Рішенням рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 14000.00 грн.
Не погодившись із рішенням суду, відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля принесло на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів щодо заподіянні йому моральної шкоди та не ураховано судом того, що згідно Закону України „ Про державний бюджет на 2006 рік" дію ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " призупинено.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, яісий підтримав доводи
апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної
скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна
скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи у серпні 2006 року позивач звернувся у суд із даним позовом, посилаючись на те, що він з 12 серпня 1986 року з перервами по теперішній час перебуває у трудових відносинах із Державним підприємством „Добропіллявугілля" відособлений підрозділ „ Шахта Алмазна", працюючи у шкідливих та небезпечних умовах.
З червня 2004 року з ним стався нещасний випадок на виробництві, в результаті
якого він отримав травму. .
Висновком МСЕК від 17 серпня 2004 року у нього встановлено стійку втрату 40 % професійної працездатності, у зв'язку з цим відповідачем на його користь виплачуються страхові суми у відшкодування втраченого заробітку.
В. подальшому при повторному огляді СМЕК 23 серпня 2005 року попередній
висновок підтверджено. .
Згідно закону він має право на отримання компенсації у відшкодування, заподіяної йому каліцтвом моральної шкоди.
У. зв'язку з каліцтвом змінився звичний порядок життя, він не може виконувати звичайну роботу, що викликає у нього безпорадність та безсилля, терпить фізичний біль, а тому страждає морально. Просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 28000 грн.
Задовольняючи частково вимоги позивача, суд обґрунтовано виходив із положень п. "є " ст. 21, ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " (Далі Закону), згідно до яких, на Фонд покладено обов'язки з відшкодування страхових виплат як утраченого заробітку так і моральної шкоди. При цьому необхідність надання висновків МСЕК щодо заподіяння такої шкоди у разі стійкої втрати працездатності Законом не передбачено.
Згідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немаинової) шкоди" № 4 від'31 березня 1995 року ( із подальшими змінами) розмір моральної ( немаинової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Якщо законодавством установлено межі відшкодування моральної шкоди, суд визначає її розмір з урахуванням цих меж.
Частиною 3 ст. .34 Закону встановлено, що сума страхової виплати на відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати. Суд першої інстанції обґрунтовано не узяв до уваги доводи відповідача про те, факт заподіяння позивачеві моральної шкоди повинен бути підтвердженим висновком МСЕК.
Суд, також, обґрунтовано не прийняв до уваги довід відповідача про те, що з 1 січня 2006 року ст. 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію абзацу четвертого ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх, сімей), підпункту „є" пункту 1 частини першої ст. 21, частини третьої ст., 28 та частини третьої ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пославшись на те, що відповідно до ст. 58 Конституції Україні закон зворотної дії у часі не має.
При цьому слід також урахувати те, що згідно ст. 46 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання " фінансування Фонду соціального страхування здійснюється за рахунок внесків роботодавця, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників, прибутку, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству, а не за рахунок Державного бюджету.
Стягуючи на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 14000 грн., суд
навів у рішенні мотиви, згідно з якими він дійшов до висновку про саме таку суму
відшкодування моральної шкоди. Урахував те, що позивач, вимушений пристосовуватися
до нових умов життя, врахував стан його здоров'я, тяжкість отриманої травми та її
наслідки, ступень фізичних та - моральних страждань, вимоги розумності та
справедливості, роз'яснення, які містяться у п. 9 Постанови Пленумі Верховного Суду
України „. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немаинової)
шкоди" від 31.03.1995 року (із подальшими змінами).
Рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права, тому підстав до його скасування немає.
Керуючись ст. 308, ст.,ст. 313,315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Відділення фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11 вересня 2006 року залишити без зміни
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у Верховний Суд України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.