Справа № 1715/22678/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2013 року
Рівненський міський суд
Рівненської області в особі судді - Кучиної Н.Г.
при секретарі - Цимбалюк А.І.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
провівши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та стягнення матеріальної та моральної шкоди
В СТ А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішенням Рівненського міського суду від 14.11.2011 року визнано житловий будинок по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3,та виділено кожному по 1\2 частині житлового будинку. Зазначає, що неодноразово намагався вселитись в спірний будинок, проте відповідач чинить йому перешкоди, змінила замки, у зв»язку з чим, він звертався в правоохоронні органи. Іншого житла він не має, а тому вважає, що відповідач порушує його право щодо проживання у спірному будинку.
Просить суд, усунути перешкоди в користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 шляхом вселення його у вказаний будинок та зобов»язати ОСОБА_3 не чинити йому та членам його сім»ї перешкод у користуванні будинком на проживанні у АДРЕСА_1
Крім того, просить суд, стягнути на його користь 24 000 грн завданої матеріальної шкоди - витрати, які він поніс у зв»язку з орендою житла та стягнути 5000 грн - завданої моральної шкоди та судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позові, додатково пояснили, що відповідач не надає позивачу ключів від будинку АДРЕСА_1, не впускає його у будинок. Пояснили, що ОСОБА_1 змушений орендувати квартиру та сплачувати по 2000 грн щомісячно, а тому діями позивача останньому завдається і матеріальна шкода. Зазначають, що позивачу заподіяну і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв»язку з неможливістю проживати у власному житлі, порушенні нормального ритму життя.
Просять суд, позовні вимоги задоволити, усунути перешкоди в користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 - шляхом вселення ОСОБА_1 у будинок за адресою АДРЕСА_1. Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 та членам його сім»ї в користуванні будинком за адресою АДРЕСА_1. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 24000 - завданої матеріальної шкоди та 5000 грн- завданої моральної шкоди.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат ОСОБА_5 позовні вимоги не визнали, подали до суду письмові заперечення.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що жодних перешкод у користуванні будинком вона ОСОБА_1 не чинить, він сам покинув місце проживання та пішов до іншої жінки. Вказує, що позивач погрожує їй фізичною розправою, чинить на неї психологічний тиск. Будинок в натурі не поділено, порядок користування ним не встановлено, а тому вважає, що позивач не має права вселяти у будинок без її згоди інших осіб. Не заперечила, що вона змінила замок у вхідних дверях, однак, зазначила, що заміна замка не пов»язана з тим, щоб не пустити позивача в будинок. Просить в задоволенні вказаних вище позовних вимог відмовити за їх безпідставністю. Щодо вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, вважає їх необґрунтованими та недоведеними в судовому засіданні, а тому просить у їх задоволені відмовити.
Оцінюючи пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виділено по 1\2 частині житлового будинку по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.3 статті 61 ЦПК України обставини встановлені судом рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відтак, рішенням Рівненського міського від 14 листопада 2011 року, яке набрало законної сили встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та їм виділено по 1\2 частині вказаного будинку ( а.с. 4-8)
З оглянутого в судовому засіданні витягу про державну реєстрацію прав власності встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на 1\2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 ( а.с. 9)
Таким чином, в судовому засіданні належними доказами підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 є власником 1\2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майно, що є їх спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст.. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у спільній частковій власності.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користуватися та розпоряджатися своїм майном.
В судовому засіданні, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено той факт, що відповідач чинить йому перешкоди у користуванні власністю.
Так, з оглянутої в судовому засіданні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 25 лютого 2012 року вбачається, що в ході розгляду повідомлення ОСОБА_1 щодо того, що йому чиняться перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1, встановлено «…ОСОБА_1 не може проживати за даною адресою, так як ОСОБА_3 поміняла замки на вхідних дверях, не пускає ОСОБА_1 в будинок ( а.с. 12)
Обставину, щодо заміни замка у вхідних дверях визнала в судовому засіданні і відповідач ОСОБА_3, крім того, зазначила, що нові ключі від вхідних дверей позивачу ОСОБА_1 вона не давала.
Згідно ст. 60 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, відтак, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 здійснила заміну замка на вхідних дверях та ключів іншому співвласнику ( ОСОБА_1 ) не надала.
З оголошеної в судовому засіданні постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 06.10.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 повторно звернувся до правоохоронних органів з заявою, що ОСОБА_3 чинить йому перешкоди у користуванні 1\2 частиною будинковолодіння по АДРЕСА_1, та проведеною перевіркою учасникам конфлікту було перкомендовано звернутись до суду. ( а.с. 12 зворот)
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 не може користуватись своїм майном, а саме 1\2 частиною будинковолодіння по АДРЕСА_1, оскільки відповідач чинить йому перешкоди, не впускає у будинок, ключів від будинку не надає.
Таким чином, маючи законні права на користування будинком АДРЕСА_1 в повному обсязі, останній фактично позбавлений права вільно користуватись своєю власністю.
Правом власності є право на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ст. 317 ЦК України) Право власності є неповрушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні( ч.1 ст. 321 ЦК України.)
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь- яких порушень права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
За ч.2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про вчинення нею певних дій для запобігання цьому порушенню.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач, як співвласник 1\2 частини будинковолоління по АДРЕСА_1 має право на володіння та користування своєю власністю.
Суд прийшов до висновку, що позивач не має ключів від спірного будинковолодіння, а отже, позбавлений права вільно користуватись свою власністю. Він має підстави передбачити можливість порушення свого права власності відповідачкою. Тому його вимоги про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком , що виділяється йому у користування, мають підставу та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зобов»язання не чинити перешкод членам його сім»ї в користуванні будинком та проживанні у ньому, то дані вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Як зазначено вище, будинок по АДРЕСА_1 належить по 1\2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_3
В силу ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить суд зобов»язати ОСОБА_3 не чинити перешкод членам його сім»ї в користуванні будинком по АДРЕСА_1.
Члени сім»ї ОСОБА_1 які вважають, що їх право порушено до суду не звертались, і докази щодо порушення їх прав в судовому засіданні не досліджувались, а отже вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.
Безпідставними суд визнає і вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24000 гривен, яку останній вбачає у несенні витрат по оренді житла.
Суд не приймає до уваги, як доказ позивача, що він несе матеріальні витрати, договір оренди від 20 жовтня 2011 року.
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні договору оренди від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_1 не є стороною даного договору ( орендарем чи наймачем). Орендарем зазначена - ОСОБА_7, і саме на неї покладається обов»язок по сплаті орендної плати. Не зазначено у договорі про проживання ОСОБА_1 та сплату ним коштів.( а.с.10)
Відповідно до ч.2 ст. 158 ЖК України договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку ( квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюються.
В судовому засіданні позивачем не надано жодних доказів, що дана квартира належить саме ОСОБА_8 ( орендодавцю), так само як і не надано доказів реєстрації вказаного договору у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Інших належних та допустимих доказів, що позивачу неправомірними діями відповідача заподіяно матеріальну шкоду, в судовому засіданні не встановлено.
За таких підстав, в судовому засіданні не встановлено, що винними діями ОСОБА_3 заподіяно майнову шкоду ОСОБА_1, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та недоведеними, такими, що не підлягають до задоволення.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Згідно положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п.5 Постанови від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з»ясувати, чи підтверджується факт заподіяння потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов'язані з ними втрати та з чого при цьому виходить".
Разом з тим, обставини, на які вказали у своїх показаннях допитані судом свідки, а також досліджені по справі письмові докази не дають суду підстав вважати, що неправомірними діями ОСОБА_3 по відношенню до позивача ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду.
Суд враховує, що позивач належними та достатніми доказами не довів ні самого факту заподіяння йому моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг. Не зазначив позивач і того, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Таким чином, позовні вимоги вважаються безпідставними, такими що не підлягають до задоволення.
Згідно із ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. А тому з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. підлягає до стягнення сума сплаченого судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, в розмірі 214 грн. 60 коп. - сплаченого судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд,
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та стягнення матеріальної та моральної шкоди - задоволити частково
Вселити ОСОБА_1 в будинок АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зобо»язання не чинити перешкод в користуванні будинком та проживанні в будинку по АДРЕСА_1 членам його сім»ї - відмовити.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 214 ( двісті чотирнадцять ) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Рівненського міського суду Н.Г. Кучина