Справа № 1-141/08

ВИРОК

IМЕНЕМ  УКРАIНИ

 15 жовтня 2008  року                                            Лебединський районний суд

                                                                                                 Сумської областi

в складi: головуючого суддi   -  Бакланова Р.В.

               при секретарi             -  Кальченко О.В.

               за участю: прокурора-  Вортоломій М.Ф.

потерпілого - ОСОБА_2

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду в м. Лебединi справу про обвинувачення

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  уродженця с. Ревки Лебединського району Сумської обасті, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, освіта - середня, не одруженого, не працюючого, судимого 11 жовтня 2005 року Лебединським районним судом Сумської області по ч. 3 ст. 185, ст. 75, 76 КК України до позбавлення волі строком на три роки, від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки,-

по ч. 2 ст. 186 КК України,

встановив:

5 травня 2008 року близико 14 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в літній кухні господарства ОСОБА_2, що знаходиться в                   с. Межирич Лебединського району Сумської обаласті вирішив відкрито заволодіти мобільним телефоном марки «Сіменс С-55», що належить потерпілому                 ОСОБА_2 Реалізуючи свій намір на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 передати йому зазначений телефон. Отримавши відмову підсудний, діючи умисно, відкрито, розуміючи протиправний характер своїх дій, з метою незаконного збагачення та заволодіння мобільним телефоном, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що виразилося у нанесенні потерпілому двох ударів кулаком в живіт та одного удару кулаком у груди, заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження та заволодів належним останньому мобільним телефоном.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у скоєному не визнав, пояснивши суду, що він разом зі своїм братом ОСОБА_3 прийшли до ОСОБА_2, що проживає у с. Межиріч Лебединського району та зайшли до нього в кухню. ОСОБА_1 попросив потерпілого зателефонувати до його знайомої ОСОБА_4, на що він погодився. Потім підсудний почав відбирати у потерпілого телефон, але він не віддавав. Тоді ОСОБА_1 вдарив потерпілого два рази в живіт. Потім вони усі разом поїхали до магазину, купили горілки, розпили її та привезли ОСОБА_2 додому. Телефон залишився у нього. Наступного дня ОСОБА_1 ходив до потерпілого додому, щоб віддати телефон, але його не було вдома. Через п'ять днів після цього приїхали до нього працівники міліції.

Допитавши підсудного, свідків, дослідивши докази у справі суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні злочину передбаченого          ч. 2 ст. 186 КК України, наступними доказами:

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 5 травня 2008 року до нього прийшов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та попросили зателефонувати, після того як він їм відмовив ОСОБА_1 декілька разів вдарив його в груди і один раз в живіт та відібрав телефон і годинник. Потім вони на підводі поїхали до центру села, буля магазину йому віддали годинник. Телефон ОСОБА_1 йому не повернув ні наступного дня ні через три дні і він звернувся до сільського голови. Просить горбенка суворо не карати.   

Свідок  ОСОБА_5  суду  пояснила, що  5 травня 2008 року близько 15 години, коли вона виганяла на пасовище корову то побачила біля господарства ОСОБА_2, коня запряженого у воза біля якого стояла невідома їй жінка. Вона підійшла до неї і запитала де ОСОБА_2 на що вона відповіла, що до нього приїхали гості. Через деякий час, близько 16 години ОСОБА_5, побачила, що на дорозі, біля двора лежить ОСОБА_2. На запитання про те, що сталося, він відповів, що його побили та забрали телефон. 

 Свідок  ОСОБА_3 суду  пояснив, що  5 травня 2008 року він разом із своїм братом - ОСОБА_1 та матір'ю поїхали до своїх родичів, по дорозі назад вони вирішили заїхати до ОСОБА_2і брат попросив його зателефонувати ОСОБА_4. Вони зайшли до кухні. Брат і ОСОБА_2 розмовляли. Потім ОСОБА_2 впав на нього, саму бійку він не бачив. Вони запропонували ОСОБА_2 поїхати до магазину і він погодився. В магазині вони купили горілки, пива, разом випили все і поїхали додому. Ввечері він побачив у брата телефон і запропонував віднести його ОСОБА_2. Пізніше приїхали працівники міліції. Коли ОСОБА_2 впав то він зрозумів, що його вдарив ОСОБА_1, ОСОБА_2 звертався з проханням повернути йому телефон, таелефон був у його брата і наступного дня.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що 8 травня 2008 року він був запрошений працівниками міліції понятим під час виявлення та вилучення мобільного телефону та сім-карти у ОСОБА_1 по місцю його проживання. Телефон знайшли у грубі, а сім-карту на печі.

З протоколу відтворення обстановки і обставин події (а.с. 56-60) вбачається, що ОСОБА_1 добровільно вказав на те, яким чином він наносив удари ОСОБА_2 таяким чином заволодів телефоном, також ці обставини підтверджені показами свідків ОСОБА_5, та ОСОБА_7, які були допитані у судовому засіданні.

З висновку судово-медичної експертизи №150 від 26 травня 2008 року (а.с44) вбачається, що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців м'яких тканин грудної клітини і передньої стінки черевної порожнини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Посилання підсудного на те, що потерпілий сам віддав йому телефон                                     суд вважає необгрунтованими і розцінює як ступінь захисту і як такі, що не можуть бути покладені в основу вироку, оскільки спростовуються доказами дослідженими під час судового розгляду.

Заслухавши пояснення підсудного, дослідивши докази у справі, допитавши свідків, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_1 доведена у повному обсязі та вважає за необхідне вчиненнi ним дiї квалiфiкувати  за ч. 2 ст. 186 КК України так як він скоїв грабіж - тобто, відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

При обранні мiри покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер i ступінь  тяжкості  вчиненого  злочину, мотиви та цілі його вчинення, характеристику по місцю проживання.

Враховуючи обставини, що пом'якшують  покарання  та  істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, а саме те, що потерпілий просить суворо не карати підсудного, тяжких наслідків від злочину не настало, незначну вартіть викраденого, суд  вважає за можливе застосувати ст. 69 КК України при призначенні покарання перейти до іншого , більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

Також суд вважає за необхідне призначити покарання пов'язане з позбавленням волі оскільки його не можливо виправити i перевиховати без ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що обрана підсудному міра покарання буде необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Мiру запобiжного заходу, обрану у вiдношеннi підсудного ОСОБА_1  залишити тримання під вартою.

Крім того суд вважає за необхідне речові докази у справі: мобільний телефон марки «Сіменс С-55», та сім-карту, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, вважати повернутими власнику.

Крім того суд вважає за необхідне стягнути з підсудного ОСОБА_1 судові витрати у справі:

На пiдставi наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити покарання по цьому закону з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді  арешту  строком  шість місяців.

          Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишити   перебування  під  вартою.

Міру покарання рахувати з 16 веерсня 2008 року.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати у справі: за проведення судово-товарознавчих експертиз 262 грн. 92 коп.

          Речові докази у справі: мобільний телефон марки «Сіменс С-55», та сім-карту, що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_2, вважати повернутими власнику.

На вирок суду може бути подана апеляцiя до апеляцiйного суду Сумської областi протягом 15 дiб  з  моменту  проголошення  через Лебединський районний суд Сумської областi, а засудженому, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя