Головуючий суду 1 інстанції - Колтун В.А.

Доповідач - Карташов О.Ю.

Справа № 2-1255/12

Провадження № 22ц/782/509/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року квітня " 03" дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Свердловського міського суду Луганської області від 26 грудня 2012 року

по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 по поділ спільного майна, ~

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просила суд поділити майно, набуте нею за час шлюбу з відповідачем , виділивши йому металевий гараж, рік придбання 2006, що знаходиться біля їхнього житлового будинку, вартість якого з урахуванням зношування складає - 8000 грн., автомобіль ВАЗ 21014 рік придбання 2007, вартість з урахуванням зношування - 40000грн., а їй житлову квартиру 2-х кімнатну, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що придбана ними 22 жовтня 1999 року вартістю - 40000 грн. Стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 4000 грн. Стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 08 серпня 1992 року вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з відповідачем . Від спільного шлюбу з відповідачем вони мають двох дітей, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Шлюб було розірвано на підставі рішення Свердловського міського суду від 18.10.2009 року по справі №2-785/2009, що підтверджується рішенням суду. Під час спільного проживання з відповідачем, ними було придбано наступне майно: металевий гараж, рік придбання 2006 року, що знаходиться біля їхнього житлового будинку, вартість якого з урахуванням зношування складає 8000 грн., автомобіль ВАЗ 21014 рік придбання 2007 року, вартість з урахуванням зношування 40000грн., що підтверджується копією повідомлення із Приватбанку, м. Свердловська, Луганської області, житлова квартира 2-х кімнатна, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що придбана ними в 22 жовтня 1999 року вартістю - 40000 грн., що підтверджується копією домової книги .

Виходячи із ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, вона запропонувала відповідачу добровільно поділити спільне майно, однак відповідач відмовився від її пропозиції. Зазначені нею обставини підтверджуються доданими до заяви документами та можуть бути підтверджені наявними у відповідача документами на придбане майно. Всі документи щодо вище переліченого майна технічні паспорти та квитанції про придбання автомобіля та гаражу, знаходяться у відповідача.

На теперішній час вона не працює у зв'язку з находженням у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, що підтверджується свідоцтвом про народження. Аліментів на утримання дитини вона не отримує.

Рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 26 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 по 1\2 частки за кожним. Виділено у власність ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 211440, державний номер НОМЕР_1, 2007 року виготовлення вартістю 40 000 грон., металевий гараж вартістю 8 000 грн., а усього на суму 48 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в рахунок поділу майна 24 000 грн., а також частково судові витрати у сумі 220 грн., а усього 24 220 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в який просила змінити рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи , та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.212, 213 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нажите майно подружжя на праві спільної сумісної власності належить як позивачці так і відповідачу, при цьому суд враховуючи думку сторін і оцінку майна, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відмовивши повністю в частині виділення квартири у власність позивачу, так як відповідач на такий поділ майна не згодний та іншої житлової площі він не має.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.08.1992 року, який було розірвано рішенням Свердловського міського суду, Луганської області від 18.10.2009 року (а.с. 4).

У відповідності до вимог п.п.23-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" вирішуючи спори між подружжям про майно , судам необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, виданого приватним нотаріусом від 22.10.1999 року, реєстрований № 2027, що підтверджується довідкою з КП «Свердловскье МБТІ» (а.с. 34), тобто спірну квартиру було придбано під час перебування сторін в шлюбі, і це не заперечується сторонами. Враховуючи те, що дане майно було придбано сторонами по справі та оформлена на відповідача у 1999 році під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти , все це в сукупності надає підстав для визнання спірної квартири статусу спільного майна подружжя , не зважаючи на те , що право власності на квартиру оформлене на відповідача по справі.

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За правилами ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 листопада 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

З огляду на викладене, за відсутності обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, висновки суду першої інстанції про неможливість припинення права відповідача ОСОБА_3 на частку в спільному майні подружжя і залишення майна у спільній частковій власності сторін є правильними.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок, врахувавши побажання сторін, виходячи з оцінки майна , яке вказано позивачкою, при цьому його вартість відповідачем не оспорювалась, виділивши у власність ОСОБА_3 автомобіль ВАЗ 211440, державний номер НОМЕР_1, 2007 року виготовлення, вартістю 40 000 грн., металевий гараж вартістю 8 000 грн., а усього на суму 48 000 грн., при цьому стягнувши на користь ОСОБА_2 компенсацію в рахунок поділу майна 24 000 грн.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги і не дав оцінки приведеним позивачем фактам про неможливість проживати в квартирі разом з відповідачем.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і апелянтом не надано доказів щодо наявності інших підстав для скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304 п.1, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області, ~

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ відхилити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 26 грудня 2012 року ~ залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: