Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль”, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Аваль-реєстратор”, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 липня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до               ОСОБА_2, Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” (далі - АППБ “Аваль”), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Аваль-реєстратор” (далі - ТОВ “Аваль-реєстратор”), про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій.

Зазначав,  що з 1984 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_2  Під час шлюбу на протязі 1994 - 2002 р.р. дружиною були придбані прості іменні акції АППБ “Аваль” в кількості 11589858 штук загальною вартістю 448320,8 грн.

23.05.2003 р. ОСОБА_2 без його згоди та відому уклала з АППБ “Аваль” договір купівлі-продажу цього пакету акцій.

Оскільки укладений  ОСОБА_2 договір не відповідає вимогам закону, просив визнати його недійсним, привести сторони в первісний стан, зобов'язати ТОВ „Аваль-Реєстратор” внести відповідні зміни в систему реєстру власників іменних цінних паперів. 

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.04.2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3.07.2006 р., позов задоволено: визнано недійсним договір викупу акцій за № НОМЕР_1, зобов'язано ТОВ “Аваль-реєстратор” внести відповідні зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів та приведено сторони в первісний стан. 

В обґрунтування касаційної скарги АППБ “Аваль” посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи суди виходили з наступних обставин.

ОСОБА_1 з 1992 р. перебув у шлюбі з ОСОБА_2, під час якого на протязі 1994 - 2002 р.р. дружиною були придбані прості іменні акції АППБ “Аваль”.

23.05.2003 р. ОСОБА_2 уклала з АППБ “Аваль” договір, за яким вона продала, а банк купив пакет акцій, що складався з 11589858 штук простих іменних акцій загальною вартістю 448320,8 грн.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі-продажу акцій діяла недобросовісно, оскільки відчужила акції всупереч волі її чоловіка - ОСОБА_1  та не поставивши його до відома про укладення договору. З цих підстав місцевий суд дійшов висновку про  невідповідність договору вимогам закону та  визнав його недійсним.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Частиною 1 ст. 48 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що недійсною є та угода, яка не  відповідає  вимогам закону.

Статтею 23 КпШС України, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.

При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Суди, правильно встановивши, що відчужені за спірним договором акції є спільним майном подружжя, дійшли  висновку щодо невідповідності спірної угоди вимогам закону  з порушенням вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України.

Так, при вирішенні справи суди не з'ясували, чи потребував договір купівлі-продажу пакету акцій, що був укладений між  ОСОБА_2 і АППБ “Аваль”,  обов'язкового нотаріального посвідчення, чи для його укладення було достатнім дотримання простої письмової форми договору.

В основу рішення про недійсність спірної угоди вимогам закону суди поклали висновок про те, що ОСОБА_2 при її укладенні діяла недобросовісно.

Проте такий висновок судів не підтверджується об'єктивними обставинами справи та належними і допустимими доказами.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

Часткове визнання позову відповідачкою не звільняло позивача від доказування визнаних нею обставин з підстав ч. 1 ст. 61 ЦПК України, оскільки другий відповідач АППБ “Аваль” категорично ці ж обставини не визнав.

У підпункті д)  п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” роз'яснено, що відсутність згоди другого (дружини) на відчуження спільного майна може бути підставою для визнання недійсною угоди в тому випадку, коли угода потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення (ст. 23 КпШС України) або  судом  встановлено,  що сторони (сторона) в угоді діяли недобросовісно.

При цьому суди не звернули уваги на те, що недобросовісні дії сторони в угоді могли бути підставою для визнання угоди недійсною лише у випадках, встановлених законом. Яка саме норма матеріального закону, що передбачає підстави для визнання угоди недійсною, була порушена ОСОБА_2 при відчужені пакету акцій в рішенні суду не наведено, а лише зазначено, що ОСОБА_2 не поставила позивача до відому про укладення договору купівлі-продажу пакету акцій.

Крім того судами не враховано, що акція є цінним  папером,  що  посвідчує  грошове  або  інше  майнове  право  і визначає   відносини  між  суб'єктом  господарювання,  який   його випустив  (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі  прав, що випливають з цього документа, іншим особам, зокрема, і право на їх відчуження.

За таких обставин, місцевий суд в порушення ст. 214 ЦПК України, а апеляційний суд - ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірили доводів АППБ “Аваль” щодо відсутності підстав для визнання спірної угоди недійсною.

З урахуванням того, що суд касаційної інстанції згідно  ст. 335 ЦПК України не може встановлювати обставини, що не були  встановлені  судами чи відкинуті ними, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу Акціонерного поштово-пенсійного банку “Аваль” задовольнити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від                    17 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 3 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Ухвала оскарженню не підлягає.