Головуючий суду 1 інстанції - Сергєєв В.М.

Доповідач - Соловей Р.С.

Справа № 2-5949/12

Провадження № 22ц/782/563/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області

в складі: головуючого - судді Соловей Р.С.,

суддів: Парінової І.К., Пащенко Л.В.

при секретарі: Друпповій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Луганська від 29 серпня 2012 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Соціокультурний центр «Сезам» про стягнення суми боргу за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2008 року позивач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просив стягнути на його користь з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 699 доларів 63 цента США, що за курсом НБУ становить 240 883,13 грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 07.05.2008 р. до участі у справі в якості співвідповідача було залучено Приватне підприємство «Соціокультурний центр «Сезам».

14 серпня 2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, просив закрити провадження у справі відносно позовних вимог до ПП «Соціокультурний центр «Сезам», а вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати стягнути з ОСОБА_2

Оскаржуваною ухвалою Жовтневого районного суду міста Луганська від 29 серпня 2012 року заяву позивача задоволено, прийнято відмову від позовних вимог та закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Соціокультурний центр «Сезам».

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, якою просить цю ухвалу скасувати, як незаконну та постановлену з порушенням норм процесуального права. В мотивування своїх вимог апелянт посилається на те, що позивачем позовні вимоги до ПП «Соціокультурний центр «Сезам» не заявлялись; вказане підприємство було залучено до участі у справі в якості співвідповідача в порядку ст. 33 ЦПК України ухвалою суду за її клопотанням. Вказана норма в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про залучення співвідповідача передбачала можливість залучення співвідповідачів за відсутності згоди на це позивача. Апелянт вважає, що за таких обставин є неможливим закриття провадження у справі з підстав відмови позивача від позову. На її думку, фактично оскаржуваною ухвалою переглянуто раніше прийняте судом рішення про залучення співвідповідача, що не передбачено нормами ЦПК.

Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ПП «Соціокультурний центр «Сезам», суд першої інстанції, посилаючись на ст. 174 ЦПК України, виходив з того, що позивач може відмовитися від позову протягом усього часу розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову протягом усього часу судового розгляду. У разі відмови позивача від позову, відповідно до ч. 3 ст. 174 ЦПК, суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Крім того, пунктом 3 частини першої статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Виходячи з вказаних чинних норм Цивільного процесуального кодексу, суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення про задоволення заяви позивача, прийнявши його відмову від позову та закривши провадження у справі в частині позовних вимог ПП «Соціокультурний центр «Сезам».

Як встановлено приписами частини першої статті 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Апелянт правильно зауважує, що на момент, коли за її клопотанням суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПП «Соціокультурний центр «Сезам» (08.05.2008 р.), чинною була інша норма ч. 1 ст. 33 ЦПК, яка передбачала можливість залучення співвідповідача за відсутності згоди на це позивача.

Однак безпідставними, на думку колегії суддів, є доводи апелянта, що оскаржуваною ухвалою суд фактично переглянув раніше прийняте рішення, оскільки розглядалася нова заява позивача, і не розглядалось питання про скасування чи про зміну ухвали від 08.05.2008 р.

Слід звернути увагу на ряд норм ЦПК та Цивільного кодексу України, які є чинними та були чинними на момент постановлення судом ухвали від 08.05.2008 р. про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ПП «Соціокультурний центр «Сезам».

Як встановлено приписами ч. ч. 3 та 4 ст. 2 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх, не має зворотної дії в часі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 3 ЦПК України звернення за захистом свого особистого невизнаного чи оспорюваного немайнового або майнового права, свободи та інтересу є правом особи.

Суд розглядає цивільні справи, як визначено ч. 1 ст. 11 ЦПК України, не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Виходячи з положень вказаних норм у їх сукупності колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції клопотання відповідачки ОСОБА_2 про залучення до участі у справі співвідповідача було задоволено у відповідності з діючою на той момент нормою ч. 1 ст. 33 ЦПК.

Проте саме правом позивача було на вказаний час і є відповідно до діючого законодавства пред'явити до цього співвідповідача вимоги чи відмовитися від вимог до нього. Оскільки ухвалою суду співвідповідача було залучено до участі у справі, позивач скористався своїм правом та відмовився від позовних вимог до нього.

Крім того, на думку колегії суддів, на час постановлення оскаржуваної ухвали керуватися слід діючою нормою ч. 1 ст. 33 ЦПК у відповідності до ч. ч. 3 ст. 2 ЦПК. Щодо зворотної дії в часі в даному випадку йтися не може, оскільки судом розглядалось нова заява позивача на підставі чинних норм права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводами апеляційної скарги висновки суду в оскаржуваному рішенні не спростовано.

Згідно з вимогами ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без зміни, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Оскільки оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, і порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Луганська від 29 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: