У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          12 грудня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до колективного виробничо-торгівельного підприємства фабрика “Трикотажниця” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

                У квітні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебували у трудових відносинах з відповідачем, наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 були звільнені з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, хоча відповідач не мав законних підстав для їх звільнення.

             Рішенням Корольовського районного суду від 25 березня 2004 року та додатковим рішенням цього ж суду від 29 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2004 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

            У касаційній скарзі позивачі просять скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  відхилити, рішення Корольовського районного суду від 25 березня 2004 року, додаткове рішення цього ж суду від 29 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2004 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Л.І.Охрімчук

                                                                                                                Ю.Л.Сенін