ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2013 р. Справа № 915/297/13-г

за позовом прокурора Заводського району м. Миколаєва (54021, м. Миколаїв, вул. Бузника, 14) в інтересах держави в особі управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

до відповідача приватного підприємства "Південьфінекспертиза", 54055, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 17/1

про стягнення коштів за договором оренди нерухомого майна в сумі 30636,07 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача: Цехоцький І.А., довіреність 562/10.01-10 від 19.03.2013 року.

від відповідача: Кірюхін О.М., довіреність від 27.05.2012 року.

у судовому засіданні приймає участь прокурор Лукіна В.М., посвідчення №009627 від 15.10.2012 року.

СУТЬ СПОРУ: прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Південьфінекспертиза" (далі - відповідач) заборгованості за договором оренди в сумі 30636,07 грн., з яких 27985, 42 грн. - основний борг, 2650, 65 грн. - пеня. Заборгованість стягується за період користування майном, яке перебуває у комунальній власності, з 01.05.2012 року по 01.01.2013 року.

05.03.2012 року представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що факт наявності між сторонами по справі договору оренди нежитлового приміщення, боргу по орендній платі та його розміру відповідачем не заперечується. Незгоду відповідача із позовом представник відповідача мотивує тим, що Миколаївською міською радою, до якої відноситься позивач, було порушено право відповідача на приватизацію орендованого приміщення. На підтвердження цього факту представник відповідача додав до заперечення рішення господарського суду Миколаївської області, яке було ухвалене на користь відповідача. Відповідач стверджує, що при додержанні позивачем вимог законодавства про приватизацію комунального майна, відповідач реалізував би своє законне право на викуп орендованого приміщення ще у 2011 році, у зв'язку із чим відпали б підстави для подальшої сплати орендних платежів.

02.04.2013 року позивач надав судові заяву про збільшення позовних вимог, у якій, окрім стягнення боргу з орендної плати, просив в судовому порядку розірвати з відповідачем договір оренди у зв'язку із допущенням відповідачем істотних порушень його умов.

10.04.2013 року представник відповідача надав заперечення на заяву позивача про збільшення позовних вимог, у якій зазначив, що причиною несплати орендної плати є порушення позивачем права відповідача на приватизацію нежитлового приміщення шляхом викупу. У зв'язку із цим відповідач вимушений був 22.03.2013 року звернутися до господарського суду Миколаївської області із позовом до позивача по цій справі про зобов'язання останнього укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Прокурор підтримав позовні вимоги і просив суд задовольнити їх.

12.04.2013 року по справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали господарської справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2009 року між управлінням з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради та приватним підприємством „Південьфінекспертиза" був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності № 6805 (далі-Договір) (а.с. 6), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення площею 138,10 кв. м, яке розміщене за адресою: м.Миколаїв, пр. Леніна 9.

Розділом 2 договору передбачено, що відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. У разі розірвання договору, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства відповідача останній повинен повернути позивачеві орендоване приміщення в п'ятнадцятиденний термін з дня отримання заяви позивача за актом приймання-передавання приміщення. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається відповідачем позивачу.

Майно вважається поверненим позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок по складанню акта приймання-передавання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 24.04.2008 № 23/31, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2190,18 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.4 Договору). Орендна плата перераховується позивачу щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5 Договору).

Так, позивач вимоги договору виконав в повному обсязі, а саме згідно акту приймання-передавання нежитлового приміщення по договору оренди № 6805 від 01.01.2009 року (а.с. 9) передав відповідачеві нежитлове приміщення площею 138,1 кв. м., яке розташоване у м. Миколаєві по пр. Леніна, 9. Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень.

У п. 10.1. визначено, що договір укладається строком на 2 роки і діє з 01.01.2009 року по 01.12.2011 року.

У п. 10.5. договору зазначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Таким чином, дія договору розповсюджується на період часу, за який позивач просить стягнути борг - 01.05.2012 року - 01.01.2013 року.

Рішенням Миколаївської міської ради від 27.11.2009 року за №2129 нежитловим приміщенням по пр. Леніна, 9, які перебувають у комунальній власності, надано нову адресу - пр. Леніна, 9/11.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 10.7 договору зазначено, що його чинність припиняється унаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації орендованого майна;

- загибелі орендованого майна;

- банкрутства орендаря;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду;

- ліквідації орендодавця або орендаря та в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, за наявності діючого договору оренди між сторонами у суду не має законних підстав для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу по орендній платі з 01.05.2012 року по 01.01.2013 року в сумі 27985, 42 грн..

Крім того, у суду не має підстав для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2650, 65 грн. за порушення зобов'язань, взятих на себе за вказаним договором оренди.

Згідно п. 9.4. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку із наявністю факту невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором оренди по своєчасній сплаті орендних платежів суд приходить до висновку, що позов у частині стягнення пені теж підлягає задоволенню.

Вимоги представника відповідача, на які він посилається у своїх запереченнях, прохаючи суд відмовити у задоволенні позовних вимог, не ґрунтуються на нормах законодавства. Суд не може прийняти доводи представника відповідача з огляду на те, що спір з питання приватизації нежитлового приміщення, яке перебуває в оренді відповідача, має інший предмет, ані ж предмет даного спору. Крім того, рішення господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1458/2012(13/66) від 21.09.2012 року, на яке у запереченнях посилається представник відповідача, ухвалене стосовно Миколаївської міської ради, а не позивача по цій справі.

Суд вважає за необхідне також відзначити, що відповідач не позбавлений права, обравши засоби захисту свого права, які визначені у ст. 16 ЦК України, звернутися до суду із відповідним позовом до позивача по цій справі або Миколаївської міської ради про відшкодування збитків, у разі завдання цих збитків неправомірними діями позивача або Миколаївської міської ради.

Що ж стосується вимоги позивача про розірвання договору оренди із відповідачем на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, то суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення цієї позовної вимоги.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Таким чином, законодавець у зазначеній статті ЦК України дає оціночне поняття істотності порушення договору, яке необхідно визначати у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин.

З урахуванням встановленого рішенням господарського суду Миколаївської області по справі № 5016/1458/2012(13/66) від 21.09.2012 факту порушення Миколаївською міською радою законодавства про приватизацію, що потягло за собою порушення права відповідача на викуп орендованого приміщення, суд приходить до висновку, що порушення відповідачем свого обов'язку за договором по сплаті орендних платежів не має істотного характеру.

Керуючись ст. 44, 49 ГПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачена сума судового збору в розмірі 1720, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов прокурора Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави в особі управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради до приватного підприємства "Південьфінекспертиза" - задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Південьфінекспертиза" на користь управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради суму в розмірі 30636,07 грн. (тридцять тисяч шістсот тридцять шість грн. 07 коп).

Стягнути з приватного підприємства "Південьфінекспертиза" на користь управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради суму судового збору в розмірі 1720, 50 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду у порядку, встановленому ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 квітня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв