У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній власності на жилий будинок та визнання права власності на весь будинок,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у липні 1997 року разом з відповідачкою придбав 21/100 частину незавершеного будівництвом будинку, після чого він за власний рахунок добудував цей будинок і вважає, що його частка суттєво збільшилась.
Рішенням Обухівського районного суду від 4 січня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2006 року, позов задоволено, постановлено визначити частки у праві спільної власності на жилий будинок в ІНФОРМАЦІЯ_1 за ОСОБА_1 на 92/100 частини, за ОСОБА_2 - на 8/100 частин; передати будинок у власність ОСОБА_1, стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 97299 грн. 50 коп. грошової компенсації за її частку.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на те, що в порядку спадкування вона має право на частину будинку, проте не була притягнута до участі у справі.
Касаційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарг не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційних скарг в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Доводи скарги ОСОБА_3 також не можуть бути визнані як підстава для скасування рішення, оскільки суд не вирішував питання про її права та обов”язки, оскаржуване рішення не впливає на вирішення цього питання в окремій справі.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, рішення Обухівського районного суду від 4 січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України : Є.Ф.Левченко
Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін