5 грудня 2006 року                                           м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до  управління освіти Харківської міської Ради про поновлення на роботі, стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

             У липі 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Посилалася на те, що з 22 вересня 1989р. вона працювала директором середньої школи №133 в м. Харкові.  В 1990 році середня  школа №133 була реорганізована в ліцей мистецтв, а згодом названа ліцеєм мистецтв №133. Починаючи з 2000року відповідач понудив її заключити з ним контракт. Кожного року ці контракти поновлювалися. Наказом по  управлінню освіти НОМЕР_1 її було звільнено з посади директора за п.2ст.36 КЗпП України. Вважає перехід на контрактну  форму трудового договору незаконною, з цих підстав просила про визнання звільнення незаконним, поновлення її на роботі, стягнення  заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

             Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 липня 2004 року, в задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.

             У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

  Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

  Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

  Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

  Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2004 року, та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 липня 2004 року, залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України:                                            Є.Ф.Левченко

                                                                                                                    Л.І.Охрімчук

                                                                                                                    Ю.Л.Сенін