6 грудня 2006 року                                           м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом виконкому Ужгородської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2  про примусове виселення без надання іншого житлового приміщення,

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

             У вересні 2003 року виконком Ужгородської міської ради звернувся до суду із зазначеним позовом. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 на час виконання своїх обов'язків  піклувальника престарілої ОСОБА_3  була тимчасово вселена до неї в квартиру АДРЕСА_1, а після  смерті у 1992р. ОСОБА_3    квартиру не  звільнила, а у 2000р. прописала в ній свого сина ОСОБА_2, хоча у разі припинення піклування втрачає право на користування житлом, просили про примусове виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення.                          

              Рішенням Ужгородського міського суду Закарпатської області від 27 жовтня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду  Закарпатської області від 6 липня 2004 року, позов виконкому Ужгородської міської ради задоволено.

            У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

  Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

  Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Доводи скарги не дають підстав для висновку, що  судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

  Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

  Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Ужгородського міського суду Закарпатської області від 27 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду  Закарпатської області від 6 липня 2004 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України:                                            Є.Ф.Левченко

                                                                                                                    Л.І.Охрімчук

                                                                                                                    Ю.Л.Сенін