Головуючий суду 1 інстанції - Наваляний Т.Д.

Доповідач - Коновалова В.А.

Справа № 1211/2385/2012

Провадження № 22ц/782/431/13

РІШЕННЯ

Іменем України

08 квітня 2013 року м. Луганськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів -Темнікової В.І., Ступіної Я.Ю.

при секретарі: Тищенко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»

на рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 грудня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, договору застави,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, договору застави, в обґрунтування якого вказала, що 10.07.2007 року між нею та відповідачем укладено кредитний договір № K3V3АК 22090042, згідно умов якого відповідач надав позивачу кредитні кошти на строк з 10.07.2007 року по 10.07.2014 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 156856,80 грн. зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних. Також, 10.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави рухомого майна № К3V3AK 22090042 автомобіля Сitroen C4 державний номер НОМЕР_1. Листами відповідач повідомив позивача про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору з 01.11.2008 року - 17,04% та з 01.02.2009 року - 27,48%. Позивач вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору незаконним, оскільки 22.12.2008 року був прийнятий закон, яким банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених договорів. Також вважає, що відповідачем при укладенні кредитного договору порушені Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про захист прав споживачів».

Під час судового розгляду позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд розірвати кредитний договір № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача грошові кошти в сумі 136355,15 грн., розірвати договір застави рухомого майна № К3V3AK 22090042 автомобіля Сitroen C4 державний номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, договору застави задоволені. Суд розірвав кредитний договір № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року та договір застави рухомого майна № K3V3АК 22090042, а саме автомобіля Сitroen C4 державний номер НОМЕР_1. Стягнув з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» невиплачені кошти по кредитному договору № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 в сумі 136355,15 грн.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судові засідання, які призначалися до розгляду 18.02.2013 року, 25.03.2013 року, 08.04.2013 року не з'явився, про час і місце повідомлений належним чином і в установленому законом порядку. Розгляд справи відкладався за заявою позивача та останній раз у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи позивачу відмовлено, оскільки зазначені позивачем в заяві підстави відкладення розгляду справи колегія суддів вважає неповажними, позивачем жодного разу ніяких документів, підтверджуючих поважність причин неявки, суду надано не було, що свідчить про недобросовісність здійснення своїх процесуальних прав.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ним були встановленні факти про те, що 10.07.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № K3V3АК 22090042, згідно умов якого відповідач надав позивачу кредитні кошти на строк з 10.07.2007 року по 10.07.2014 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 156856,80 грн. зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних. На підставі кредитного договору позивачем отримані кошти на покупку автомобіля.

10.07.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір застави рухомого майна № К3V3AK 22090042 автомобіля Сitroen C4 державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до листа № 1641 від 22.10.2008 року відповідач повідомив позивача про підвищення розміру відсоткової ставки за кредитним договором № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року до 17,04% на рік.

Згідно листа б/н від 06.01.2009 року відповідач повідомив позивача про підвищення розміру відсоткової ставки за кредитним договором № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року до 27,49% на рік.

Листами від 16.02.2009 року та 30.11.2010 року позивач повідомив відповідача про свою незгоду з вказаними вище змінами до кредитного договору.

Тому суд першої інстанції з урахуванням наведеного, задовольняючи позовні вимоги про розірвання кредитного договору № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року та керуючись положеннями ст.ст. 651,652 ЦК України, дійшов висновку, що дії відповідача стосовно ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 27,48% з 01.02.2009 року порушують умови кредитного договору. Процентна ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України, а оскільки позивач не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, вона повинна залишитися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції до такого висновку дійшов помилково з наступних підстав.

В статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.07.2007 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № K3V3АК 22090042, згідно умов якого відповідач надав позивачу кредитні кошти на строк з 10.07.2007 року по 10.07.2014 року включно у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 156856,80 грн. зі сплатою за користування кредитом 14,5 % річних.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам визначити умови такого договору.

Згідно анкети-заяви ОСОБА_2 за програмою «Авто в кредит за 30 хвилин», позивачка була ознайомлена та згодна з умовами кредитування, які були надані їй в письмовій формі. Своїм підписом підтвердила факт надання їй повної інформації про умови та місцезнаходження ПриватБанка, а саме: мету, відповідно до якої кредит може бути використаний, форми його забезпечення, діючі форми кредитування з коротким описом різниці між ними, в тому числі між зобов'язаннями Позичальника, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути наданий, приблизну загальну вартість кредиту та вартість послуги по оформленню кредиту, строк, на який кредит може бути отриманий, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їхню частоту та об'єми та інше. (а.с. 71). Підпис позивачки в заяві є підтвердженням факту надання їй банком повної інформації про умови кредитування та її погодження з цими умовами.

Таким чином, посилання позивача на те, що під час укладення вказаного кредитного договору відповідач не надав йому інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту спростовуються матеріалами справи.

Також судова колегія вважає, що ці обставини не можуть бути підставою для розірвання кредитного договору у відповідності до ст.ст. 651,652 ЦК України, оскільки інформація про умови кредитування надається банком перед укладенням кредитного договору, а між сторонами по справі був укладений кредитний договір, який позивач просить розірвати. Отже правове значення для вирішення питання про розірвання кредитного договору має додержання його сторонами вимог закону при виконанні, а не при укладенні.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В статті йдеться про таке порушення умов договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання або зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, у відповідності до статті 60 ЦПК України. Отже, позивач вимагаючи розірвання договорів на підставі статті 651 ЦК України зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання позивача, як на підставу для розірвання договору, на незаконне підвищення ПАТ „ПриватБанк" відсоткової ставки за кредитним договором не заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п. 2.3.1. кредитного договору № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року, з яким позивач ознайомлений, про що свідчить його підпис на вказаному договорі, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у разі зміни кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 7 календарних днів з дати, коли змінена відсоткова ставка набирає чинності. Збільшення відсоткової ставки Банком у вищевказаному порядку можливе в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка за кредитами або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Отже, під час укладення кредитного договору сторонами досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, тому такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 08 січня 2009 року банк надіслав ОСОБА_2 листа про підвищення розміру процентної ставки (а.с.32,79,80), який позивачем отримано про що зазначено в позовній заяві. В листі банк зазначив, що починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором від 10.07.2007 року складатиме 27,48% на рік. При цьому, у разі погашення в строк до 01.02.2009 року суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28000 грн., відсоткова ставка з кредитним договором підвищується до рівня 22,56% річних; у розмірі 47000 грн. - відсоткова ставка за кредитним договором не змінюється та залишається на поточному рівні 17,0399999% річних. У разі незгоди із вказаними змінами кредитного договору банком позивачу було запропоновано в строк не пізніше 20.01.2009 року звернутися у відділення Приватбанку, надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Позивач після отримання вказаного листа, у строк зазначений в листі банку, не повідомляв банк про свою незгоду щодо зміни процентної ставки за користування кредитом.

Посилання суду на те, що дата вказана в листі б/н від 06.01.2009 року, викликає у суду сумні, оскільки на листі немає необхідних реквізитів відправки, а саме номеру вихідної кореспонденції є помилковим, оскільки відповідачем до суду надані докази направлення 08.01.2009 року вказаного листа позивачу та і сам позивач не заперечував про отримання цього листа.

У відповідності до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 року, який набрав чинності з 10 січня 2009 року, Цивільний кодекс України доповнений ст. 1056-1, згідно якої розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Зазначеним Законом також стаття 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» доповнена частиною четвертою такого змісту: банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків встановлених законом.

Виходячи із закріпленого Конституцією України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, всі рішення банку у будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку лише з 10 січня 2009 року є неправомірними (рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

З матеріалів справи вбачається, що рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року прийнято публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» 25 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», про що ОСОБА_2 було надіслано повідомлення.

Таким чином, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» діяло відповідно до умов укладеного з ОСОБА_2 кредитного договору № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року та в рамках чинного законодавства України.

Посилання суду на те, що процента ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України та позивач не надав згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором, тому вона повинна залишатися без змін до повного виконання всіх умов обома сторонами договору є помилковим, оскільки банк прийняв рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором відповідно до умов договору й до набрання чинності Законом, яким установлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, і про це повідомив позивача в передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» строк.

В ході розгляду справи позивач не зважаючи на вимоги ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не довів суду обставин істотного порушення відповідачем кредитного договору та договору застави, не надано жодних доказів про наявність обставин для розірвання вказаних договорів з підстав ст. 651 ЦК України, суд же згідно ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Що стосується зазначення позивачем про розірвання кредитного договору на підставі ст. 652 ЦК України то колегія суддів приходить до наступного.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Із аналізу даної норми права вбачається, що положення ст. 652 ЦК України пов'язують можливість розвівання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 цього кодексу, при істотній зміні обставин.

При цьому, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Посилання позивача на те, що відповідачем неправомірно підвищена процентна ставка по кредитному договору і тому цей договір на підставі ст. 652 ЦК України підлягає розірванню є помилковим, оскільки розірвання кредитного договору в цьому разі неможливе, тому що під час його укладення сторони передбачили можливість підвищення банком в односторонньому порядку процентної ставки.

Судова колегія вважає, що в ході розгляду справи позивач не довів суду сукупності всіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що є обов'язковою умовою для вирішення питання про розірвання договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

За таких обставин, у суду не було правових підстав для розірвання кредитного договору № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року та договору застави рухомого майна № K3V3АК 22090042.

Також не заслуговують на увагу, як на підставу для розірвання договорів, посилання позивача на те, що відповідачем всупереч вимогами Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і загальної вартості кредиту» не наданий графік погашення, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 7.1 кредитного договору № K3V3АК 22090042 від 10.07.2007 року погашення заборгованості за цим договором здійснюється щомісяця починаючи через місяць в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) в сумі 2210,47 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди. Тобто, сторони в зазначеному договорі погодили суми, які мають бути сплачені для погашення заборгованості за зазначеним кредитним договором та період, в який ці суми мають бути сплачені.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню відповідно до ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог про розірвання кредитного договору, договору застави, стягнення сум.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору у відповідності до п. 7 ст. 5 Закону України „Про судовий збір", тому підлягає стягненню з державного бюджету на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 735 грн. 42 коп., який сплачений відповідачем при подачі апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 651,652,629,1054 ЦК України, Законом України „Про захист прав споживачів", ст.ст. 303,309,319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від 06 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, договору застави, стягнення сум відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в сумі 735 грн. 42 коп.

Рішення суду набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення у касаційному порядку.

Головуючий :

Судді: