Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 р. Справа № 805/3745/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 10 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

встановив:

22 березня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька (далі - Позивач або УПФУ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач), в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4 178,92 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФУ як платник єдиного внеску. За 2012 рік Відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4 178,92 грн., яка мала бути погашена не пізніше 20 січня 2013 року.

Невиконання Відповідачем обов'язку щодо сплати єдиного внеску призводить до неповного надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України і впливає на своєчасність виплати пенсій, що має наслідком порушення конституційного права громадян на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного просив позов задовольнити у повному обсязі.

15 квітня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду представник Позивача надала клопотання про розгляд справи в письмовому провадження (а.с.18).

Про дату, час і місце судового розгляду Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 повідомлена судовою повісткою, надісланою на її адресу 27 березня 2013 року, проте 06 квітня 2013 року поштове відправлення повернуто на адресу суду з відміткою підприємства поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» (а.с.17).

З урахуванням наведеного та положень ст.ст.33-36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку, що Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення судового розгляду не надала, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловила.

Приймаючи до уваги положення ч.1 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 28 квітня 1998 року.

З 15 липня 1998 року Відповідач перебуває на обліку в УПФУ як страхувальник за реєстраційним номером № 05-19-11-3127, що встановлено на підставі даних картки страхувальника з Реєстру страхувальників ДРСС (а.с.4-5).

Протягом 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування - єдиному податку.

08 лютого 2013 року ОСОБА_1 надала до УПФУ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік (а.с.9).

Як вбачається зі змісту Таблиці 2. Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок), за січень-листопад 2012 рік фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мала сплатити єдиний внесок в сумі 4 178,92 грн., в тому числі за січень-березень по 392,72 грн. щомісячно, за квітень-червень - по 400,40 грн., за липень-вересень по 403,33 грн., за жовтень-листопад - по 387,95 грн.

Правильність відомостей, зазначених у Звіті, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 підтвердила власним підписом (а.с.9).

24 січня 2013 року УПФУ сформувало та надіслало на адресу ОСОБА_1 вимогу № Ф-491 про сплату боргу - недоїмки з єдиного внеску в сумі 4 178,92 грн. (а.с.7), вимога отримана Відповідачем 08 лютого 2013 року особисто, про що свідчить підпис на корінці вимоги (а.с.8).

Доказів узгодження суми недоїмки, оскарження або скасування зазначеної вимоги, рівно як і доказів погашення Відповідачем суми заборгованості на час розгляду справи, суду не надано.

Зміст картки особового рахунку фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, свідчить про наявність у Відповідача станом на 15 квітня 2013 року недоїмки по сплаті єдиного внеску в сумі 4 178,92 грн. (а.с.6).

На час судового розгляду розмір заборгованості Відповідача за спірний період не змінився і становить 4 178,92 грн., про що свідчить картка особового рахунку фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, сформована станом на 11 квітня 2013 року (а.с.19).

Докази, які б спростовували вказані обставини, суду не надані.

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені норми права.

П.12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п.п.1, 7 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п.п.1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 червня 2002 року №11-2, (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5), (далі - Положення), головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

П.2.1. Положення визначені основні завдання територіальних органів Пенсійного фонду України, до яких, крім іншого, належить забезпечення у відповідному регіоні збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів відповідно до законодавства, призначених для пенсійного забезпечення.

П.п.9 п.2.4. Положення передбачено право управлінь стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, на виконання повноважень якого у публічно-правових відносинах поданий адміністративний позов.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, ч.1 ст.2 Закону № 2464.

Окрім іншого, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: обов'язковості сплати; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків, що передбачено ст.3 Закону № 2464.

Зі змісту п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464, відповідно до якого платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, слідує, що Відповідач належить до категорії платників єдиного внеску.

Відповідач як платник єдиного внеску зобов'язана своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що свідчать положення п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464.

Згідно з п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування

єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

П.5 ч.1 ст.1 Закону № 2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Розмір мінімальної заробітної плати у 2012 році визначався ст.13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року № 4282-VI, відповідно до якої мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Таким чином, мінімальний розмір єдиного внеску платників, які обрали спрощену систему оподаткування, у 2012 році складав з 1 січня - 372,33 грн., з 1 квітня - 379,62 грн., з 1 липня - 382,39 грн., з 1 жовтня - 387,95 грн., з 1 грудня - 393,50 грн.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, ч.8 ст.9 Закону № 2464.

Судом встановлено, що на час судового розгляду недоїмка Відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-листопад 2012 рік становить 4 178,92 грн., вимоги Позивача про стягнення цієї суми суд вважає законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі міста Донецька заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-листопад 2012 рік в сумі 4 178 (чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн. 92 коп.

Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 15 квітня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.