5 грудня 2006 року                                           м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій №2” про поновлення на роботі, стягнення  заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

в  с  т  а  н  о  в  и  л  а :

             У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову вказувала, що наказом НОМЕР_1 її було звільнено з посади бухгалтера-касира ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій №2”  з 18.11.2002р.  за п.1ст.36 КЗпП України  за згодою сторін. Однак заяву про своє звільнення вона написала  внаслідок психологічного тиску з боку голови правління ВАТ., На засіданні профкому підприємства 18.11.2002р. її звільнення було визнано незаконним. Просила про визнання звільнення незаконним, поновлення її на роботі, стягнення  заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

             Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2004 року, позовні вимоги  ОСОБА_1 задоволено.

            Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 липня 2004 року, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди до 500 гривень, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

             У касаційній скарзі ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій №2”  просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

  Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

  Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

  Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

  Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

  Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ВАТ “Завод залізобетонних конструкцій №2”  відхилити, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 травня 2004 року, та ухвалу апеляційного суду Київської області від 29 липня 2004 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України:                                            Є.Ф.Левченко

                                                                                                                    Л.І.Охрімчук

                                                                                                                    Ю.Л.Сенін