|
У х в а л а |
|
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
8 грудня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :
Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ради опіки та піклування Іллічівської міської ради Одеської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 до виконавчого комітету Іллічівської міської ради, ОСОБА_7, комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська про визнання незаконними рішень виконавчого комітету Олександрівської селищної ради м. Іллічівська, недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, визнання права користування жилим приміщенням, виселення та відшкодування витрат по оплаті оренди житла і зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2001 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Рада опіки та піклування Іллічівської міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із зазначеним позовом до виконавчого комітету Олександрівської селищної ради м. Іллічівська, ОСОБА_7, Бюро технічної інвентаризації м. Іллічівська, посилаючись на те, що на підставі ордера в січні 1981 року ОСОБА_1 та його сім'ї була надана квартира АДРЕСА_1, вони вселились у зазначену квартиру та проживали в ній, з 1993 року по 2001 рік вони не проживали у квартирі, оскільки на той час вважали, що мають право на квартиру АДРЕСА_2, проте із останньої їх було виселено рішенням суду в 2001 році; у зв'язку із виселенням сім'я ОСОБА_1 не має іншого житла та повернулась у спірну квартиру, в якій вони були увесь час прописані та зв'язок з якою не втрачали, але не змогли вселитись, так як виявилось, що рішенням виконкому Олександрівської селищної ради м. Іллічівська від 24 червня 1993 року спірне жиле приміщення було закріплене за ОСОБА_7, а на підставі рішення селищної ради від 21 липня 1997 року приватизоване ОСОБА_7 Такі дії є незаконними, оскільки квартира АДРЕСА_1 ніколи не була вільною, ОСОБА_1 були та залишаються зареєстрованими за цією адресою, відсутні будь-які рішення про їх виселення.
Судом проведено заміну відповідача, виконкому Олександрівської селищної ради м. Іллічівська, на його правонаступника - виконком Іллічівської міської ради.
Під час розгляду справи позивачі уточнили вимоги і просили визнати незаконними рішення виконкому Олександрівської селищної ради м. Іллічівська НОМЕР_1 та НОМЕР_2, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 30 липня 1997 року ОСОБА_7, визнати за ОСОБА_1 право користування зазначеною квартирою та виселити з неї ОСОБА_7 із членами її сім'ї, а також стягнути із виконкому Іллічівської міської ради 3980 грн. на відшкодування витрат по оплаті ОСОБА_1 оренди іншого жилого приміщення.
ОСОБА_8, ОСОБА_7 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_1 в 1993 році добровільно залишили спірне житло, навмисно привели його до непридатного для проживання стану, витрати по утриманню житла не несли, ремонт не проводили, до того ж достовірно знали про приватизацію квартири і ніяких претензій не пред'являли.
Під час розгляду справи ОСОБА_8 помер, його правонаступниками визнано ОСОБА_7 та їх неповнолітнього сина ОСОБА_9
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 січня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2004 року, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Ради опіки та піклування Іллічівської міської ради в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5, ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено визнати незаконним рішення виконкому Олександрівської селищної ради м. Іллічівська НОМЕР_1 та рішення НОМЕР_2 в частині надання ОСОБА_7 дозволу на приватизацію квартири, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 30 липня 1997 року, визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право користування зазначеним жилим приміщенням та постановлено виселити з квартири ОСОБА_7 із неповнолітнім сином ОСОБА_9; в задоволенні решти позовних вимог та зустрічного позову ОСОБА_7 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.
Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_7 відхилити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 січня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 22 червня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України: Є.Ф.Левченко
Л.І.Охрімчук
Ю.Л.Сенін