номер провадження справи 30/19/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.13 Справа № 908/826/13-г

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Польот» (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Свердлова, 21)

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (71100, АДРЕСА_1)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Імпульс» (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Морозова, 25-Б)

про усунення перешкод в здійсненні права власності шляхом знесення,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився (Шкульова Л.С., довіреність № 002 від 29.01.2013 р. - була присутня у судовому засіданні 04.04.2013 р.);

від відповідача: не з'явився (ОСОБА_3, довіреність ВТС № 628934 від 18.03.2013 р. - була присутня у судовому засіданні 04.04.2013 р.);

від третьої особи: не з'явився (ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.03.2013 р. - була присутня у судовому засіданні 04.04.2013 р.);

Приватне акціонерне товариство «Польот» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ПП ОСОБА_1 здійснити знесення об'єкту самочинного будівництва - будівлю літери «А2» над основною будівлею літери «А», та будівлю літери «А3», двох ганків до «А2», розташованих за адресою АДРЕСА_3 за свій рахунок.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи п. 4 ст. 319, ст. 321, ч. 7 ст. 376 ЦК України, ст. 25 Закону України «Про архітектурну діяльність» та ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України. При цьому вказує, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0327 га, на якій знаходиться належна йому нежитлова будівля. Відзначає, що ПП ОСОБА_1 за договором сумісної діяльності з ПП «Імпульс» самочинно збудовано стіну другого поверху свого магазину впритул до стіни та даху належного позивачу одноповерхового магазину, без погодження з ним, як власником цієї будівлі, зроблено віконні прорізи та лівнестоки з боку даху будівлі позивача. Вважає, що внаслідок самочинних протиправних дій відповідача, будівля позивача потерпає від стоку води з даху будівлі відповідача, руйнується покриття даху магазину зовні, протікає дах приміщень магазину, руйнуються основні конструкції магазину (стіни). В підтвердження наведеного посилається на висновки судової будівельно-технічної експертизи №5683/23 від 29.03.11 р., проведеної у справі № 10/186/10.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2013 р. порушено провадження у справі № 908/826/13-г, присвоєно справі номер провадження № 30/19/13, розгляд якої призначено на 04.04.2013 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. Цією ж ухвалою суду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватне підприємство «Імпульс».

Приватний підприємець ОСОБА_1 - відповідач у справі - у відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує. Вказує, що господарським судом Запорізької області вже розглянуто справу між тими ж сторонами і про той же предмет спору. Відзначає, що рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2010 р. у справі № 27/297/09 в позові ВАТ «Польот» до ПП ОСОБА_1 про зобов'язання відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом знесення об'єкту самовільного будівництва було відмовлено з тих підстав, що факту самовільного заняття земельної ділянки з боку ПП «Імпульс» та ПП ОСОБА_1 не відбувалося. За доводами відповідача, цим рішенням також встановлено, що при здійсненні реконструкції межі земельної ділянки позивача не порушувалися, оскільки другий поверх споруджено на стіні існуючої будівлі по встановленій та узгодженій позивачем межі земельної ділянки. Крім того, відповідач посилається на висновки експертного дослідження № 22-10 від 09.08.10 р., зробленого судовим експертом Єрмошиним Л. Б., згідно з якими претензії до власника суміжної двоповерхової будівлі магазину будівельних матеріалів на протікання покрівлі приміщення магазину ВАТ «Польот» через виконаний організований водовідвід та примикання між будівлями не обґрунтовані, порушення з устрою покрівля та водовідводу дощових стоків відсутні. Посилання позивача на те, що про порушене право він дізнався з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року вважає неправомірним, оскільки саме це питання вирішувалося у судовому провадженні по справі № 27/297/09 и саме в рішенні суду по цієї справі встановлено факт відсутності факту самовільного заняття вказаної земельної ділянки.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви та надав усні пояснення по суті спору. Наголошує на тому, що внаслідок здійснення відповідачем самовільного будівництва другого поверху притул до будівлі, належній позивачу, стоки спадають на кришу будівлі і руйнують її. Крім того вказує, що наведене позбавляє позивача на реконструкцію в майбутньому своєї будівлі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Наполягає на тому, що такий же спір між тими ж сторонами вже розглянуто господарським судом і у задоволення позивний вимог відмовлено.

На підставі ст. 77 Господарського кодексу України, в судовому засіданні, відкритому 04.04.2013 р., оголошено перерву до 05.04.2013 р. о/об 10-30.

В судовому засіданні 05.04.2013 р. розгляд справи продовжено.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового слухання були повідомлені у судовому засіданні.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 05.04.2013 р. справу розглянуто та прийнято рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 04.04.2013 р., суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Польот» є власником земельної ділянки площею 0,0327 га, розташованої по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для розміщення та обслуговування магазину.

Первісно право користування земельною ділянкою виникло на підставі Державного акту на право постійного користування серії І-ЗП № 000027 виданого 09.07.1997 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 629.

В наступному, зазначена земельна ділянка була викуплена ПрАТ «Польот» за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.07.2004 р. № 2244 ВВЕ№852883 у Бердянської міської ради (п.п. 2.2 рішення двадцять третьої сесії XXIV скликання Бердянської міської ради № 36 від 29.04.2004р), що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 104789, зареєстрованого 15 лютого 2005 року в книзі записів реєстрації державних актів за № 0205261500005.

На цій земельної ділянці знаходиться нежитлова будівля, яка належить на праві власності ПрАТ "Польот", розташована за адресою АДРЕСА_2 у складі основної будівлі "А", двох ґанків до "А", козирку до "А" замощення №1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 21.01.2006 року за рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 24 від 19.01.2006 та зареєстрованого в Бердянським комунальним підприємством з технічної інвентаризації 21.01.2006р за реєстраційним номером 4727756, номер запису 690 в книзі 2.

Згідно плану меж земельної ділянки з лівого боку (межі від А до Б) знаходиться земельна ділянка Приватного підприємства «Імпульс» площею 0,0069 га за адресою АДРЕСА_3. Право користування земельною ділянкою ПП «Імпульс» підтверджується Довідкою ДП Центр ДЗК № 4143 від 28.12.2009 року, згідно якої акт на постійне користування з цільовим призначенням розміщення та обслуговування кафе з торгівельним майданчиком зареєстрований за № 801 від 12.12.1999року, земельна ділянка загальною площею 0,0069 га.

На земельній ділянці знаходиться належна ПП «Імпульс» основна будівля «А,А1», прибудова «а,а1,а2», (магазин) на підставі свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради 15.07.1999 року № 436.

Як вказує позивач, в 2009 році Приватним підприємцем ОСОБА_1 за договором про сумісну діяльність з ПП «Імпульс» було розпочато самочинну реконструкцію з розширенням двохповерхового будинку магазину ПП «Імпульс» та збудовано будівлю літери «А2» над основною будівлею літери «А», та будівлю літери «АЗ» по АДРЕСА_3. Право власності на зазначений об'єкт було визнано за ПП ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду Запорізькій області 25.05.2010р. по справі № 10/186/10. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2011 року по цій справі рішення господарського суду від 25.05.2010 р. було скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Порушення свого права, яке підлягає захисту позивач вбачає в тому, що відповідач за договором сумісної діяльності з ПП «Імпульс» самочинно збудував стіну другого поверху свого магазину впритул до стіни та даху одноповерхового магазину ПрАТ «Польот», без погодження з власником цієї суміжної будівлі, зробив віконні прорізи та лівнестоки з боку даху будівлі ПрАТ «Польот». Внаслідок цих дій, за твердженням позивача, будівля ПрАТ «Польот» потерпає від стоку води з даху будівлі ПП ОСОБА_1, руйнується покриття даху магазину зовні, протікає дах приміщень магазину, належного ПрАТ «Польот», руйнуються основні конструкції магазину (стіни).

Позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ПП ОСОБА_1 здійснити знесення об'єкту самочинного будівництва - будівлю літери «А2» над основною будівлею літери «А», та будівлю літери «А3», двох ганків до «А2», розташованих за адресою АДРЕСА_3 за свій рахунок., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали і фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін у судовому засіданні 04.04.2013 р., суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Позивачем ставиться вимога про усуненні перешкод у здійсненні права власності шляхом зобов'язання відповідача знести збудовану ним самочинну будівлю.

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, не залежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 32 ГПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, із наведених норм випливає висновок, що обов'язковим при зверненні до суду з певною матеріально-правовою вимогою є доведення, зокрема, позивачем під час розгляду справи фактів порушення, невизнання, оспорювання своїх прав та законних інтересів, на захист яких заявлено позов. Факт доведення має відбуватися в порядку, передбаченому розділом 5 ГПК України.

Суд, в свою чергу, на підставі поданих сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин справи, керуючись відповідним законодавством, встановлює факт наявності порушення, невизнання чи оспорювання прав та інтересів позивача, на захист яких подано позов, захищає порушені або оспорювані суб'єктивні майнові права та охоронювані законом інтереси особи, яка подала позов, шляхом прийняття рішення про задоволення позовних вимог; в іншому випадку, тобто в разі не доведення позивачем факту порушення, оспорювання, тощо його прав та законних інтересів, відмовляє у позові.

В даному випадку право власності позивача на належну йому будівлю ніким не оспорюється.

Жодних доводів та доказів того, що будь-хто перешкоджає йому здійснювати своє право власності позивачем не наведено і не надано.

Посилання позивача на те, що будівля належного йому магазину потерпає від стоку води з даху будівлі відповідача є недоведеними належними засобами доказування твердженнями. За змістом судової будівельно-технічної експертизи № 6583/23 від 29.03.2011 р., на висновки якої посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, зазначено, що стік атмосферних опадів з даху будівлі магазину та козирку(з боку заднього фасаду), розташованого по АДРЕСА_3, здійснюється на частину земельної ділянки, що належить ВАТ «Польот». Тобто, жодні посилання на те, стоки води з даху будівлі відповідача стікають на будівлю магазину позивача відсутні.

Також суд приймає до уваги, що за висновками наданої до матеріалів справи копії експертного будівельно-технічного дослідження № 22-10 від 09.08.2010 р. (оригінал оглянуто у судовому засіданні 04.04.2013 р.), виконаного судовим експертом Єрмошиним Л.Б., претензії до власника суміжної двоповерхової будівлі магазину будівельних матеріалів на протікання покрівлі приміщення магазину ВАТ «Польот» через виконаний організований водовідвід та примикання між будівлями не обґрунтовані, порушення з устрою покрівля та водовідводу дощових стоків відсутні.

Доводи позивача про те, що в майбутньому зведений відповідачем другий поверх над будівлею ПП «Імпульс» може перешкоджати реконструкції магазину, належному ПрАТ «Польот», судом відхиляються, оскільки жодних доказів проведення реконструкції позивачем суду не надано, а робити висновки на припустимих порушеннях в майбутньому не можливо.

Щодо доводів позивача, що дана будівля є самочинним будівництвом і не відповідає Державним будівельним нормам, суд відзначає, що відповідність будівництва нормам ДБН не є предметом розгляду даної справи.

Так, згідно з приписами ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Проте, навіть якщо припустити самочинність зведеного відповідачем будівництва, в даному випадку позивач не є власником земельної ділянки, на якій здійснено будівництво, а межі належної йому земельної ділянки не порушено.

В силу статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Обставини наявності чи відсутності порушення меж земельної ділянки позивача були предметом розгляду господарського суду Запорізької області у справі № 27/297/09. За висновками рішення господарського суду від 12.01.2010 р., яке не було оскаржено і є чинним, при здійсненні реконструкції (зведення будівлі «А2» - другого поверху над основною будівлею «А») межі земельної ділянки ВАТ «Польот» не порушувалися, оскільки другий поверх споруджено на стіні існуючої будівлі по встановленій та узгодженій ТОВ «Польот» межі земельної ділянки. Здійснена реконструкція з ПП «Імпульс» узгоджена.

Зазначені факти не потребують доведенню в силу ст. 35 ГПК України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Під час розгляду справи суд встановив, що доводи позивача про його порушене право власності не знайшли підтвердження і тому не можуть вважатись законним інтересом. Крім того цей інтерес спрямований на ущемлення прав відповідача.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Позивач не довів належним чином, що його вимога про усунення перешкод у здійсненні права власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_2, шляхом зобов'язання ПП ОСОБА_1 здійснити знесення об'єкту самочинного будівництва - будівлю літери «А2» над основною будівлею літери «А», та будівлю літери «А3», двох ганків до «А2», розташованих за адресою АДРЕСА_3 за свій рахунок, є законною та відповідає встановленим законом способам захисту порушених прав та інтересів.

Обставини справи у їх сукупності свідчать про безпідставність і необґрунтованість заявленого позову. У задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Польот» (м.Бердянськ Запорізької області) до Приватного підприємця ОСОБА_1 (м.Бердянськ Запорізької області) відмовити повністю.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 08.04.2013 р.