У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          12 грудня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання частково недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину, договору дарування та визнання права власності, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про визнання шлюбу недійсним та позовом ОСОБА_3до ОСОБА_2, ОСОБА_1про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності,

в с т а н о в и л а :

               У листопаді 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із зазначеними позовами, посилаючись на виникнення між ними спору на майно після смерті ОСОБА_4

             У травні 2003 року з позовом до суду звернувся ОСОБА_3, просив визнати недійсним договір дарування квартири від 2 лютого 1996 року з тих підстав, що ця угода є удаваною.

             Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 травня 2005 року, частково зміненим рішенням  Апеляційного суду  Одеської області від 18 травня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

            У касаційній скарзі ОСОБА_3  просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

             У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та про задоволення його та ОСОБА_3 позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарг не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційних скарг в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від     19 травня 2005 року та рішення  Апеляційного суду  Одеської області від          18 травня 2006 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                               Л.І.Охрімчук

                                                                                                               Ю.Л.Сенін