У Х В А Л А 

                                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 листопада 2006 року                                                                                         м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в складі:

                              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

 розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 9 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, мотивуючи тим, що укладаючи з відповідачкою договір дарування жилого АДРЕСА_1 він вважав, що укладає договір довічного утримання.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсону від 9 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2004 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 9 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2004 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга  задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування  судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права, і доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у  х  в  а  л  и  л  а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_2на рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 9 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2004 року відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсону від 9 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 10 червня 2004 року залишити без змін.

  Ухвала оскарженню не підлягає.

              Судді:                                                                                Левченко Є.Ф.

                                                                                                         Лихута Л.М.

                                                                                                         Охрімчук Л.І.